Катерина Зубченко. Про прагнення допомагати людям, панічні атаки і власні крила у сучасному світі

«Бережи себе для себе»

Клінічний психолог, керівник «Психологічного реабілітаційного центру», Катерина Зубченко уособлює особистість, яка створює нову етику допомоги: без гасел, гри, фальші, з людяністю, етикою і чесністю як головними інструментами. Ми говорили про думки і життя, етику і покликання, тривогу, безумовну внутрішню опору і жінку сьогодення, внутрішній світ якої уособлює цілий океан.

Пані Катерино, мені дуже імпонує, яким ви бачите власне покликання. Підтримка на шляху до внутрішньої гармонії заслуговує особливої поваги. Розкажіть, будь ласка, якою була ваша особиста історія до амплуа психолога?

Ще далеко зі шкільних років мене захоплювали психологія й філософія: я читала книги, дивилася фільми, виписувала у щоденник висловлювання, які ставили питання про сенс життя. Ще до війни я пройшла курс із різних напрямів психології — тоді це було моїм особистим інтересом, а не професійним планом. Моє життя виглядало передбачуваним: робота в одному з найбільших агрохолдингів, виховання сина, плани на майбутнє.

Події 2022 року усе змінили. Страх, невизначеність, життя за кордоном і потреба починати все спочатку стали важким випробуванням. Але водночас знайшла шлях відновлення через психологію: почала навчатися, проходила курси, досліджувала глибше.

Був і складний досвід — зустріч із неетичним підходом у роботі психолога. Коли твій кейс стає чужою історією, а слова сприймають поверхово, це ранить. Саме тому я вирішила стати тією, хто працює чесно, етично й уважно.

Сьогодні я підтримую людей у їхньому шляху. Бо моя формула проста: зацікавленість + віра в себе + дисципліна = ціль.

Яким ви відчуваєте образ жінки сучасності?

Жінка сучасності - це поєднання сили, віри, ніжності. Сучасні реалії вимагають від жінки поєднання безліч соціальних ролей. Відповідно, це спустошує, забирає ресурс і виснажує. Проте, внутрішня опора надає жінці не просто впевненість, а сенс рухатись далі. Сучасна жінка дозволяє собі бути різною, як океан. Від тихої хвилі до шторму, коли це необхідно для неї. Ключовим моментом є САМА жінка. Щоб це були її потреби, її бажання, її прагнення. Щоб вона не забувала про себе для СЕБЕ.

Сьогодні я би хотіла відкрити завісу важливої теми тривог і панічних атак …особливо у реаліях сьогодення. Які кроки ви назвали б головними до вгамування тривоги, навʼязливих думок і у роботі з панічними атаками?

Людина, яка відчуває тривогу, панічні атаки, навʼязливі думки, втрачає звʼязок з собою і реальністю. Тому важливо повернути людині відчуття безпеки. Центральною основою є досвід, яким людина керується. Тому головним є допомогти вибудувати альтернативний досвід.

Важливими, на мій погляд, кроками є наступні.

1. Усвідомлення тривоги, навʼязливих думок та дистанціювання від них. Відокремлення їх від вас, як просто реакції тіла і мозку.

2. Робота з думками.

3. Навички витримувати дискомфорт від тривоги.

4. Застосовувати методи релаксації.

5. Професійна підтримка.

І маленький лайфхак, якщо відчуваєте сильну тривогу, спробуйте пройтись, нехай адреналін природньо вивільниться з вашого тіла.

Ці кроки допоможуть зробити життя живим.

Ви дуже натхненно виглядаєте і у власній справі, і в особистому житті. Якими є ваші «крила за спиною» у часи, коли світло і темрява так сильно переплітаються?

Знаєте, я маю прекрасну родину, проте моїми крилами є Я сама. Чому? Бо моє прагнення допомогти людям мене мотивує і не дає можливості зупинитись. Я так хочу, аби кожна людина, коли потребує підтримку, її отримала. Хочу бути корисною для людей, для суспільства і для себе зокрема. Щоб в такі важкі емоційні часи-була та внутрішня опора, яка дозволяє не впасти, не зневіритись, а продовжувати. Продовжувати рухатись, жити, любити, цінувати і просто БУТИ.

Мені подобається ваш погляд на тему сепарації думок. Як все ж знайти і усвідомити власну силу над думками і не загубити ось цей реальний смак життя?

Знаєте, це дуже не простий шлях, але реальний. Переважну частину, якщо не все життя, ми проживаємо в думках. І дійсно усвідомити власну силу не так просто. Для цього існує комплексний підхід в основі якого лежить зацікавленість та дисципліна.

У грудні виходить моя авторська програма, де я ділюся конкретними кроками до свободи від нав’язливого мислення. Один із ключових моментів — навчитися ставитися до думок не як до фактів, а як до гіпотез, які потребують перевірки. Думка — це лише думка, і вона не завжди дорівнює істині.

Я допомагаю людині відділити віру в думку від самої думки, щоб не губитися в потоці переживань, а знову відчувати справжнє життя.

Пропоную уявити, що сьогодні кожна жінка на планеті отримає від вас листівку із посланням. Які б слова ви хотіли написати?

Дуже гарне питання.

Я б написала:

«БЕРЕЖИ СЕБЕ для СЕБЕ. Дослухайся до себе, відчувай свої бажання, потреби і проявляй більше любові до себе. Адже ти потрібна собі та світові.»

Підписатися