Режисерки Марія Михно & Анастасія Баздирєва: кіно як голос України
- BOMOND VIP fashion magazine
- 4 дні тому
- Читати 10 хв
Коли реальність проходить крізь найважчі випробування, саме мистецтво нерідко стає свідченням часу, у якому народжується пам’ять, зберігається правда та формується майбутнє. Для режисерок Марії та Анастасії кінематограф — це відповідальність перед людьми, історією та країною, голос якої сьогодні має звучати далеко за межами її кордонів.
У головній ролі серпневої DIGITAL обкладинки BOMOND VIP Fashion Magazine — співзасновниці My Mary Production, режисерки Марія Михно та Анастасія Баздирєва. Від особистих свідчень про російську агресію до міжнародних колаборацій у Лос-Анджелесі: на сторінках нового редакційного матеріалу ми говоримо про документальний фільм «Mariupol Survivors», міжнародне визнання українського кіно, створення власної продакшн-компанії, силу документалістики, нову еру AI- кіновиробництва та місію українських режисерів у світовій кіноіндустрії.
«Наша професійна місія — створювати культурний і творчий міст між Україною та міжнародною кіноіндустрією».
Анастасіє та Маріє, сьогодні ваші професійні проєкти привертають увагу як в Україні, так і за її межами. Знаю, що до створення власних кінопроєктів ви працювали у провідних національних медіакомпаніях, зокрема ваш професійний шлях був пов’язаний з однією з найбільших медіагруп України. З чого почалась ваша творча історія у режисурі та кіновиробництві? Коли ви зрозуміли, що саме кіно стане головною мовою, через яку ви говоритимете зі світом?
Анастасія: В Україні я працювала тележурналісткою та відеоредакторкою у провідних національних медіакомпаніях. Зокрема, мій професійний досвід пов’язаний зі Starlight Media — однією з найбільших медіагруп України та регіону, до якої входять телеканали СТБ, Новий канал та ICTV. Також я працювала на телеканалах «1+1», «Україна» та «Інтер». Безпосередньо перед повномасштабним вторгненням я якраз планувала поступово переходити з телебачення до кіноіндустрії. Але війна змінила всі плани: ми ухвалили рішення виїхати, тож професійну трансформацію довелося проходити вже під час еміграції. Після початку повномасштабного вторгнення ми переїхали до Варшави, де я продовжила професійну діяльність як ведуча в кадрі на польському суспільному телебаченні Telewizja Polska.
Першим, що ми робили разом із Марією в Польщі, були зйомка й монтаж відео про війну. Ми намагалися поширювати правдиву інформацію та говорити про те, що відбувається в Україні. Наприкінці 2022 року, після переїзду до США, ми зрозуміли, що маємо продовжувати цю роботу і шукати спосіб достукатися саме до американської аудиторії. Нам було важливо розповідати про злочини Російської Федерації та її армії, про досвід українських цивільних і через власну професію робити внесок у майбутню перемогу України.
Марія: За освітою я режисерка. В Україні я працювала над телевізійними серіалами, кіно та іншими аудіовізуальними проєктами, а згодом обіймала керівні посади у телевиробництві. Мій професійний досвід пов’язаний зі Starlight Media та телеканалами СТБ, Новий канал і ICTV, а також із телеканалом «Україна». Окремим важливим етапом стала співпраця з FILM.UA Group у виробництві серіалів і кіно. Крім основних професій, ми з Анастасією також мали в Україні досвід роботи як акторки. До початку повномасштабної війни кінопроєктів в Україні було не так багато, а молодому режисерові потрапити до індустрії було непросто. Після нашого переїзду до Варшави я працювала в International Media Publisher на керівній посаді тімліда, очолюючи виробництво соціальних роликів, які транслювалися на шести континентах світу.
Після вторгнення ми з Анастасією відчули, що повинні впливати на суспільну думку тим, що вміємо найкраще, — розповідати історії. Частина американців і досі не до кінця розуміє, чому підтримка України важлива не лише для українців, а й для безпеки всього демократичного світу. Через мистецтво і кіно ми хотіли пояснити, що російська агресія не зупиниться сама по собі, якщо їй дозволити перемогти. Саме з цього усвідомлення й почалася робота над нашим документальним фільмом.
Ваш документальний фільм «Mariupol Survivors» став не лише мистецькою роботою, а й важливим свідченням історичних подій. Як народжувалася режисерська концепція стрічки? Які творчі рішення були принциповими для вас під час її створення?
Марія: Як режисерка фільму я розуміла: в документалістиці надзвичайно важливо знайти сильну історію та людей, які готові нею поділитися. Постраждалих дуже багато, але не кожен може або хоче знову повертатися до травматичного досвіду, а тим більше розповідати про нього перед камерою.
Нашим із Анастасією принциповим рішенням було за жодних обставин не нашкодити героям. Тому пошуку передував тривалий етап дослідження й делікатного спілкування з потенційними учасниками. Нам пощастило познайомитися з трьома прекрасними жінками, на чиїх свідченнях побудовано фільм: молодою студенткою Марією, молодою мамою трьох дітей і жінкою старшого віку, чий син на момент початку повномасштабного вторгнення вже був вісімнадцятирічним.
Ми хотіли показати три різні жіночі досвіди: як кожна з них намагалася вирватися із заблокованого міста, пройти крізь пекло і врятувати своїх близьких. На жаль, це вдалося не всім. Саме про людську ціну війни, втрати, витривалість і боротьбу за життя розповідає наша стрічка.
Фільм був представлений міжнародній аудиторії та отримав професійне визнання. Як ви переживали шлях від створення стрічки й фестивального життя до міжнародної дистрибуції? Що для вас означає таке професійне визнання?
Марія: Спочатку ми створили коротшу, тридцятип’ятихвилинну версію фільму й одразу подали її на фестиваль. Стрічка отримала World Cinema Award на Santa Fe Film Festival. Це стало важливим підтвердженням того, що наша історія має силу й може бути зрозумілою міжнародній аудиторії.
Проте ми відчували, що фільм ще не завершений і головна частина історії залишається нерозказаною. Ми продовжили збирати кошти, зверталися до спонсорів та організацій і шукали можливості завершити повнометражну версію. Важливою підтримкою для нас став Союз українок Америки (СУА), який допоміг нам продовжити роботу над стрічкою. Коли вона була готова, перед нами постало питання дистрибуції. Ми могли й надалі подаватися на фестивалі та здобувати відзнаки, але нашою першочерговою метою було не колекціонування нагород. Ми хотіли, щоб якомога більше людей побачили правдиву історію про війну в Україні, абсурдність і несправедливість цієї війни та страждання цивільних, які не заслужили того, що принесла на нашу землю російська агресія.
Фестивальний шлях виявився значно зрозумілішим: через FilmFreeway можна подати стрічку, сплатити внесок і чекати рішення відбіркової комісії та журі. З дистрибуцією було набагато складніше. Ми перебували в новій країні, не мали зв’язків на американському телебаченні чи в продакшн-компаніях — усе професійне коло потрібно було будувати з нуля. Це був довгий шлях від одного знайомства до іншого, від одного рукостискання до наступного.
Зрештою фільм отримав дистрибуцію: спочатку він з’явився на американській платформі Hoopla, потім на YouTube, де вже набрав близько сорока тисяч переглядів, переважно зі США. Сьогодні стрічка також доступна на Fawesome, Xumo та The Roku Channel, а її поширення на стримінгових і телевізійних платформах триває. Цей процес забрав багато сил і часу, але тепер ми знаємо, як прокладати такий шлях. Ми готові застосувати цей досвід у наступних проєктах і, за потреби, допомагати іншим українським режисерам просувати свої фільми на міжнародний ринок.
Створення власної продакшн компанії це готовність брати відповідальність за власне творче бачення. Сьогодні My Mary Production працює не лише над документальним кіно, а й створює музичні відео, рекламні ролики та інший аудіовізуальний контент, залишаючись простором авторських історій. Як виникла My Mary Production, якою є місія компанії сьогодні та які історії ви прагнете розповідати світові?
Анастасія: Ідея створити власну продакшн компанію виникла під час роботи над «Mariupol Survivors». Від самого початку я думала не лише про творчу, а й про юридичну сторону проєкту, зокрема про реєстрацію авторських прав. Після консультації з адвокатом нам порадили оформлювати права на фільм саме на продакшн компанію. Так разом із нашим першим документальним фільмом народилася і My Mary Production.
Сьогодні це повноцінна компанія, зосереджена передусім на документальному кіно. Водночас ми створюємо музичні відео, рекламні ролики та інший аудіовізуальний контент. Ми зрозуміли, що маємо професійний досвід, власне творче бачення і чітке усвідомлення того, якими історіями хочемо ділитися зі світом.
Однією з наших останніх документальних робіт, якою я особливо пишаюся, став фільм «A Century of Strength: Inspiring Generations», створений на замовлення Ukrainian National Women’s League of America організації українських жінок, яка у 2025 році відзначила сторіччя. У тридцятихвилинному фільмі ми показали найважливіші етапи її історії та те, як у критичні для України періоди під час Голодомору, Революції Гідності й повномасштабного вторгнення ці жінки збирали кошти, підтримували українців і допомагали своїй країні.
Ще один особистий для мене проєкт «Little Angel», документальний фільм про Дарію Чайковську, яка наприкінці 1970-х років заснувала Ukrainian Art Center у Лос Анджелесі. У часи, коли про Україну в Америці знали надзвичайно мало, а українську культуру часто помилково називали російською, пані Дарія послідовно відстоювала нашу ідентичність: організовувала культурні події, проводила лекції та пояснювала студентам, чим українська культура відрізняється від російської.
Це також історія її дитинства та вимушеної втечі родини із Західної України від радянських репресій. Пані Дарії було лише п ять років, але вона й досі добре памятає цей надзвичайно важкий шлях. Саме тому мене так приваблює документалістика: вона дозволяє зберігати людські історії, глибше пізнавати минуле й краще розуміти себе, своє коріння та ідентичність. У цьому й полягає одна з головних місій My Mary Production знаходити особисті історії, через які відкриваються значно масштабніші історичні й суспільні процеси.
Ваше професійне партнерство нерозривно пов’язане з особистою історією. Як досвід життя ЛГБТ пари в Україні та Польщі вплинув на рішення переїхати до США? Що змінилося після вашого одруження в Америці?
Анастасія та Марія: Наш переїзд був пов язаний не лише з професійними можливостями, а й із прагненням жити відкрито та безпечно. В Україні наші стосунки не мали юридичного визнання, а суспільне ставлення нерідко змушувало бути обережними. Після початку повномасштабного вторгнення ми виїхали до Польщі, але й там не відчули, що можемо повною мірою побудувати спільне майбутнє як родина.
У США ми змогли офіційно одружитися. Це змінило не лише наш юридичний статус, а й саме відчуття життя: тут ми можемо називати одна одну дружинами, не приховувати свою сімю та мати права, які для інших подружніх пар здаються природними. На початку війни ми ще думали про повернення в Україну, але після досвіду життя в країні, де наш шлюб визнають і поважають, розуміємо, наскільки разючою є ця різниця. Саме тому наразі ми не плануємо повертатися на постійне проживання, хоча Україна залишається частиною нашої ідентичності, творчості та професійних планів.
Сьогодні кожна з вас реалізує масштабні творчі проєкти у своїй сфері. Над чим ви працюєте
зараз?
Анастасія: Нині My Mary Production працює над документальним фільмом на замовлення американського продюсера. Він присвячений взаєминам між афроамериканською та корейською спільнотами у США. Під час роботи ми відкриваємо для себе багато маловідомих історичних подій і складних соціокультурних зв язків між цими двома спільнотами. Для нас це можливість розширити власну документальну оптику та працювати з історіями, які виходять за межі української тематики, але так само потребують уважного й відповідального висвітлення.
Крім того, я написала сценарій короткометражного ігрового фільму, який ми плануємо представити на міжнародних кінофестивалях. До проєкту будуть залучені українські кінематографісти, а на головну роль уже затверджено молодого українського актора, який живе в Лос Анджелесі та успішно розпочинає тут професійну карєру. Найближчим часом My Mary Production планує перейти до знімального етапу.
Марія: Сьогодні я значною мірою зосереджена на AI-виробництві серіалів: працюю з новими технологіями, розробляю виробничі процеси, навчаю команди та допомагаю інтегрувати штучний інтелект у сучасне кіновиробництво.
Штучний інтелект уже став важливою частиною сучасного кіновиробництва. Маріє, ви працюєте в AI виробництві серіалів, розробляєте нові виробничі процеси та навчаєте команди. Як, на вашу думку, ці технології змінюють роль режисера, автора та майбутнє кіноіндустрії?
Марія: Я переконана, що майбутнє кіноіндустрії за AI, але для мене це не історія про те, що технологія має замінити людину. Навпаки, її найбільша цінність у тому, що вона може забрати на себе значну частину технічної, рутинної й надзвичайно затратної роботи, залишивши режисерові, автору та художнику більше часу на те, заради чого ми взагалі приходимо в кіно, на ідею, драматургію, образи, емоцію і пошук нової кіномови.
Особливо великий потенціал я бачу у VFX. Те, що раніше вимагало великих CGI-команд, складного пайплайну, місяців роботи й величезного бюджету, за допомогою AI поступово можна буде створювати швидше, якісніше й набагато дешевше. Я думаю, Голлівуд рухатиметься до гібридної моделі: реальні актори, справжня режисура та жива людська емоція поєднуватимуться з AI-інструментами для побудови світів, розширення сцен, візуальних ефектів і частини постпродакшну. Такий підхід уже формується, і надалі межа між традиційним CGI та AI-виробництвом ставатиме дедалі менш помітною.
Водночас AI змінює не лише швидкість виробництва він демократизує доступ до самої професії. У світі є безліч талановитих людей, які не мають потрібних зв язків, великих бюджетів, впливового бекграунду чи можливості одразу потрапити до студійної системи. Раніше навіть геніальна ідея могла так і залишитися в голові або в шухляді, бо її було надто дорого показати у переконливій формі. Тепер людина може за допомогою AI створити концепт, сцену, тизер або навіть самостійний проєкт і продемонструвати не те, скільки ресурсів вона має, а те, як вона мислить і на що здатна як автор.
Для мене в цьому і є головна сила нової технологічної епохи: AI може відчинити двері тим, перед ким індустрія раніше їх навіть не помічала. Але інструмент сам по собі не створює сенсу. Він не замінить смак, емпатію, життєвий досвід і відповідальність автора. Тому роль режисера не зникає вона стає ще важливішою. Коли технічних можливостей майже безмежно багато, саме людина має вирішити, навіщо розповідати цю історію, що вона хоче сказати і яке почуття залишити глядачеві.
За останні роки українське кіно дедалі впевненіше інтегрується у світовий культурний простір. Яку роль сьогодні відіграють українські режисери в міжнародному кінематографі? Якою ви бачите майбутню роль My Mary Production у цьому процесі?
Анастасія та Марія: Передусім надзвичайно важливо, що українське кіно почало розвиватися значно активніше. Упродовж багатьох років частина нашої індустрії була орієнтована на російськомовний ринок або тісно переплетена з російським культурним простором. Це гальмувало формування власного кінематографічного голосу. Сьогодні Україна дедалі рішучіше відмежовується від цього впливу, а наша кіноіндустрія нарешті отримує можливість самостійно визначати, ким ми є і які історії хочемо розповідати світові.
Звичайно, українське кіно критикують: комусь не подобаються певні фільми, хтось говорить про професійні помилки або нерівномірну якість. Але це природна частина розвитку будь якої молодої та незалежної індустрії. Майстерність формується лише через практику. Якщо не створювати кіно через страх помилитися, його рівень ніколи не зростатиме.
Ми навчаємося і працюємо у США разом із фахівцями голлівудської індустрії, переймаємо міжнародний досвід і вивчаємо сучасні виробничі стандарти. Водночас ми не забуваємо про українське коріння. У перспективі ми хочемо працювати і в Україні, застосовуючи там набуті знання та збагачуючи український кінематограф.
Навіть створюючи проєкти у Сполучених Штатах, ми намагаємося залучати українських акторів, сценаристів, операторів, художників із гриму, дизайнерів та інших спеціалістів. Ми бачимо роль My Mary Production у побудові професійних і культурних мостів між Україною та міжнародною кіноіндустрією. Нам важливо не просто бути присутніми в цьому процесі, а ініціювати колаборації, підтримувати українські таланти та допомагати українським історіям знаходити свою аудиторію у світі.
Якби сьогодні вам потрібно було описати свою професійну місію одним меседжем для міжнародної аудиторії, що б ви хотіли сказати? Якими ви бачите свої творчі цілі та міжнародні проєкти в найближчі роки?
Анастасія та Марія: Наша професійна місія створювати культурний і творчий міст між Україною та міжнародною кіноіндустрією.
Працюючи у Сполучених Штатах, ми здобуваємо надзвичайно цінний досвід. Голлівуд історично залишається одним із головних центрів світового кінематографа, тому тут ми можемо вивчати сучасні виробничі процеси, працювати поруч із сильними професіоналами та краще розуміти механізми міжнародної кіноіндустрії.
Українське кіно протягом тривалого часу розвивалося значно повільніше, однак сьогодні воно великими кроками надолужує втрачені можливості. Ми хочемо бути частиною цього розвитку: створювати міжнародні колаборації, обмінюватися досвідом і поєднувати українські таланти з американськими професійними та виробничими можливостями.
У найближчі роки ми плануємо реалізовувати окремі проєкти в Україні. Також нам хотілося б допомагати молодим українським режисерам і кінематографістам приїжджати до Лос Анджелеса на професійні воркшопи, практичні програми та спеціалізовані курси. Ми вже можемо підказати, де отримати практичний досвід і які освітні можливості варто розглянути. Важливо, щоб згодом ці спеціалісти застосовували здобуті знання для розвитку українського кіно.
Ще одна наша мета активніше представляти роботи My Mary Production на міжнародній фестивальній арені. У перші роки ми свідомо зосередилися передусім на тому, щоб розповідати світові правду про війну в Україні. Для нас було важливіше зробити фільм доступним широкій аудиторії, ніж концентруватися виключно на власному професійному просуванні.
Тепер, коли «Mariupol Survivors» отримав міжнародну дистрибуцію і продовжує знаходити нових глядачів, настав час розвивати й професійну присутність самої компанії. Фестивальні відбори та нагороди це не лише визнання, а й важливий інструмент довіри у міжнародній кіноіндустрії. Вони допомагають вибудовувати репутацію, відкривають можливості для нових партнерств і дозволяють реалізовувати масштабніші проєкти.
Тому наша наступна мета одночасно просувати українські історії, підтримувати молодих кінематографістів, створювати міжнародні колаборації та зміцнювати позиції My Mary Production як компанії, здатної професійно й відповідально говорити зі світом мовою кіно.
І, якщо дозволити собі трохи здорової професійної амбіції, у нас є ще один дуже особистий план: не просто працювати поруч із серцем світової кіноіндустрії, а допомагати йому розвиватися і як бізнесу, і як творчому простору. Нам хочеться створювати нові виробничі моделі, сильні міжнародні проєкти та історії, які залишають слід. Можливо, це звучить трохи зухвало, але ми справді хочемо увійти в історію світового кіно. Зрештою, великі плани мають одну корисну властивість: навіть дорогою до них встигаєш зробити чимало важливого.
