Юлія Немченко: «Коли жінка відчуває себе красивою, тіло відповідає їй любов’ю»

Юлія Немченко - авторка медитацій, викладачка йоги для жінок, наставниця та провідниця жіночих ретритів, що поєднують тілесні практики, медитацію та глибоку роботу з підсвідомістю.

У новому інтерв’ю на сторінках BOMOND VIP fashion ми говоримо про шлях, який почався з виснажливих тренувань і пошуків «ідеального тіла», про прийняття себе та створення власного простору жіночих практик. Про те, як тілесність і свідомість формують нову якість життя жінки, і чому справжні зміни починаються не з дисципліни, а з любові до себе.

Сьогодні читачі журналу отримають можливість познайомитися з практикою проявлення жіночності, яку пані Юлія інтегрує у свої ретрити та наставництво, як інструмент повернення до власної природи, ресурсу та внутрішньої опори.

«Я перестала постійно сварити й карати себе і в цьому почалося справжнє прийняття себе», - розповідає Юлія Немченко, пояснюючи, як саме йога стала для неї точкою внутрішньої трансформації.

Цей матеріал глянцю про тіло, яке перестає бути полем боротьби, і про жінку, яка повертає собі право жити в стані спокою, сили та усвідомленості.

Пані Юліє, мені близький ваш погляд: «Коли жінка відчуває себе красивою, тіло відгукується їй любов’ю». Знаю, що саме через власні трансформації ви прийшли до роботи з підсвідомістю та йоги для жінок. Розкажіть, будь ласка, що стало відправною точкою цієї історії? У який момент ви зрозуміли, що це ваше покликання?

Дійсно, ця фраза дуже відгукується мені, тому що я прожила її на власному досвіді. У 21 рік у мене навіть був розлад харчової поведінки. На той момент я працювала онлайн буквально «з кухні», а це, насправді, не найкраща ідея для жінки, тому що ти постійно знаходишся поруч із їжею. І навіть якщо це були корисні снеки, тіло почало поступово набирати вагу.

Тоді я намагалася знайти «свій» спосіб повернути себе у форму. Практикувала табату — дуже виснажливі тренування, ходила в зал, займалася TRX. Я доходила до стану, коли мене нудило і я майже втрачала свідомість після занять. Але продовжувала шукати щось таке, куди мені не доведеться змушувати себе йти через силу.

І одного разу я знайшла на YouTube короткі практики йоги — буквально на 15–20 хвилин. Для мозку це дуже комфортно, коли ти розумієш, що тобі не потрібно тренуватися годину, а достатньо лише двадцяти хвилин. Саме так, дев’ять років тому, і почалася моя історія з йогою.

Спочатку я практикувала самостійно за відео. Було непросто, але приблизно через рік регулярної практики я помітила, що перестала набирати вагу. І справа була навіть не лише у фізичному навантаженні. У йозі є своя глибока філософія — через неї в мене почалося тотальне прийняття себе. Я перестала постійно сварити й карати себе, перестала жити у внутрішньому конфлікті. У голові ніби зафіксувалося нове переконання: я маю бути ніжною до себе, а не жити через постійне самопокарання. І в цьому мені дуже допомогла саме йога — навіть через короткі практики з YouTube.

До речі, зараз у мене є власний YouTube-канал із практиками українською мовою, а такого контенту досі не так багато. Там є йога для постави, для розкриття тазу, а також повноцінні практики з мого йога-клубу, тому кожен охочий може почати знайомство з йогою саме звідти.

А момент, коли я зрозуміла, що це моє покликання, настав приблизно через шість-сім років практики. Я поїхала на йога-ретрит у Карпати й там познайомилася з багатьма викладачами. Саме тоді я вперше побачила, що можна працювати для себе, займатися улюбленою справою і не вигорати. Це не про те, щоб проводити по 5–10 занять на день і зрештою зненавидіти йогу.

Після цього я почала проходити один курс за іншим, все глибше занурюючись саме у викладання йоги. Згодом почала проводити власні заняття, тим більше, що мої дівчата самі почали просити про групи.

Чесно скажу, це не була історія про швидкі гроші. Якщо ти хочеш бути йога-викладачем або працювати з тілом інших людей, потрібно бути готовою хоча б пів року просто служити цій справі — часто навіть безкоштовно.

Тому що спочатку потрібно поставити свій голос, навчитися відчувати людей, зрозуміти, з якими запитами та болями приходять жінки. І хоча проблеми часто схожі, їх потрібно глибоко вивчити, проаналізувати й справді навчитися допомагати.

Якою ви бачите жінку сучасності? Якщо уявити, що ви художниця і маєте зобразити її на полотні, якими рисами, станом і внутрішнім світлом був би наповнений цей образ?

Жінка сучасності, яку я сьогодні бачу, і жінки, з якими я працюю, — це, на жаль, дуже зайняті жінки, які часто забувають про себе. Ми настільки потопаємо у задачах, справах і постійному бажанні заробляти, що в якийсь момент втрачаємо контакт із власною природою.

Я вважаю, що жінка — це, перш за все, про творчість і творення. І гроші можуть приходити через це творення, але як приємний бонус, а не як головна ціль. Спочатку має бути бажання створювати щось із любов’ю, а вже потім — радість від того, що це ще й приносить дохід.

Скажу чесно, я сама іноді цим грішу й теж ставлю гроші на перше місце. Але щоразу, коли це відбувається, я помічаю, що все починає працювати зовсім не так. Тому дуже важливо вміти повертати себе до першопричини й запитувати: «Для чого я це роблю?»

Для чого я працюю по 40 годин на тиждень? Для чого я постійно кудись біжу? Найчастіше відповідь дуже проста — заради сім’ї, дітей, благополуччя, бажання дати близьким усе найкраще. Але іноді ми настільки втрачаємо себе у цій гонці, що забуваємо про справжній сенс. І тоді варто хоча б на мить зупинитися й чесно подумати: а чи справді мені потрібно так виснажувати себе? Можливо, я можу працювати менше, але жити щасливіше?

Тому мені хочеться, щоб жінка сучасності прокинулася і згадала про себе. Щоб вона дозволила собі виділяти більше часу на власний стан, на своє тіло, на свій внутрішній світ.

Тому що, коли жінка постійно ігнорує себе, тіло рано чи пізно все одно поверне цей «кредит» енергії — через втому, апатію, депресію або хвороби.

Саме тому так важливо піклуватися про себе вже зараз: практикувати йогу, медитації, інвестувати у свій стан, вчитися чути себе й чесно відповідати на питання: «Чого я хочу? Чи на своєму я місці?»

І якщо говорити про той образ жінки, який я б зобразила на полотні, — це була б жінка, яка не втратила зв’язок із собою. Жінка зі спокійним поглядом, внутрішнім світлом і відчуттям гармонії. Жінка, яка пам’ятає, що вона також важлива у власному житті (з теплою посмішкою на обличчі розповідає пані Юлія).

Ви не лише розквітаєте у професії, а й створили сім’ю та стали мамою. Як для вас поєднуються самореалізація і особисте життя? У чому, на вашу думку, секрет гармонійних стосунків і які цінності є головними для вас у материнстві?

Поєднання самореалізації та особистого життя виявилося для мене складнішим, ніж я колись уявляла. У попередніх стосунках у мене, як такої, не було самореалізації — я просто працювала в ІТ-корпорації. Там не було творчості: я відпрацьовувала свої 5–6 годин і на цьому все закінчувалося. Я не створювала контент, не записувала медитації, не готувалася до занять, не жила своєю справою.

Саме у нинішніх гармонійних стосунках я по-справжньому розкрилася — не лише як йога-викладач, а як наставниця, яка поєднує психологію і роботу з тілом. І я вважаю, що це надзвичайно важливо, тому що неможливо працювати лише з головою або лише з тілом. Це завжди має бути комплексний підхід.

Саме тому у своєму наставництві я об’єдную нутриціологію, йогу, психологію та роботу з переконаннями. Ми працюємо над тілом, поставою, жіночим здоров’ям, розбираємося, як харчування впливає на стан і вагу, вчимося будувати повноцінний раціон без голодування й виснаження. Тому що жінка точно не повинна бути голодною, щоб худнути — це великий стереотип.

Також ми працюємо з внутрішніми обмеженнями й переконаннями. Адже дуже часто жінка просто не дозволяє собі жити інакше, заробляти більше, проявлятися, бути щасливою. І тоді потрібно йти глибше — дивитися на свої установки, на стосунки з батьками, на ті моделі, у яких ми виросли. Бо значною мірою ми справді складаємося з переконань мами й тата.

Тому в роботі я використовую методики тета-хілінгу, медитації, практики розслаблення та йогу — усе для того, щоб жінка не просто змінила тіло, а змінила внутрішній стан.

А якщо говорити про сім’ю і гармонійні стосунки, то я думаю, що головний секрет — у бажанні служити одне одному. Не лише брати й думати: «Що мені дають у цих стосунках?», а фокусуватися на тому, що я сама можу дати людині поруч.

Наприклад, зараз, поки я записую це інтерв’ю, мій чоловік спить, хоча вже обід. Але я знаю, що він багато працює і йому важливо відновитися. Тому я з радістю прокинулася раніше, побула із синочком, погодувала його, погралася з ним. І для мене це не жертва — це прояв любові й турботи.

Саме це я називаю справжнім служінням у стосунках. Коли ти щиро хочеш дати людині ресурс, підтримку, тепло. І тоді інша людина теж хоче робити для тебе найкраще. Саме так народжується гармонія — не у споживацьких чи «бізнес-партнерських» стосунках, а у справжній взаємності, любові та повазі.

Особливу увагу хочу приділити темі медитації. Багато людей зізнаються, що їм складно зосередитися, побути в тиші навіть кілька хвилин, а перші спроби часто закінчуються розчаруванням. Як правильно розпочати практику медитації, щоб вона дійсно стала підтримкою?

Про медитацію я можу написати книгу і говорити дуже довго, тому щиро дякую за це запитання. Насправді багато людей просто не дають медитації достатнього шансу. Чесно кажучи, я вже навіть не уявляю, як можна жити без неї. Якщо я хоча б один день не медитую, то дуже різко відчуваю різницю у своєму стані. Для мене 15–20 хвилин медитації на день — це можливість нормально спати, функціонувати, бути м’якою, спокійною, жіночною дружиною і мамою.

Але існує один дуже неправильний стереотип: люди думають, що під час медитації в голові не повинно бути жодної думки. Ніби ти сідаєш, заплющуєш очі — і має настати абсолютна тиша. І коли цього не відбувається, люди розчаровуються, бо їм здається, що вони «не вміють медитувати».

Насправді все зовсім інакше. Коли ми заплющуємо очі, ми просто вперше по-справжньому починаємо бачити свої думки. У звичайному житті ми постійно перебуваємо в інформаційному шумі й навіть не помічаємо, що відбувається всередині. А під час медитації ніби вмикається світло в кімнаті, і ти бачиш усе, що накопичилось у голові.

Саме тому на початку може ставати навіть шумніше й тривожніше. Але це нормально. Це не означає, що медитація не працює — навпаки, це означає, що ви нарешті почали себе чути.

У перші 5–10 хвилин дуже важливо не боротися зі своїми думками і не намагатися їх «заборонити». Їм потрібно дати можливість проявитися. Просто спостерігати за ними. І саме після цього поступово приходить справжнє розслаблення, тиша і внутрішній спокій.

Я завжди раджу не починати цей шлях повністю самостійно. Найкраще — працювати з наставником, який пояснить, чому сьогодні медитація відчувається легко, а завтра — ні, допоможе зрозуміти свій стан і правильно провести через цей процес.

Також для початку дуже важливо використовувати guided meditation — медитацію з голосовим супроводом. Коли вас ведуть голосом, мозку значно легше розслабитися і не загубитися у власних думках. Вам підказують, як дихати, як розслабити тіло, на що звернути увагу.

У своєму наставництві «Ресурсна жінка» я щотижня готую персональні медитації для жінок, пояснюю їхній стан і допомагаю поступово навчитися чути себе. Також я дарую одну з медитацій зі свого наставництва саме для новачків — для тих, хто ніколи не медитував або вже пробував, але залишався розчарованим. Вона допомагає м’яко розслабити тіло, побачити свої думки без страху і відчути той самий внутрішній спокій, заради якого люди й приходять у медитацію.

Ви є авторкою медитацій. Чи є серед них та, яку ви вважаєте особливо цінною або знаковою для себе? Чому саме вона?

Найбільш цінною для себе я, мабуть, вважаю саме ту медитацію, яку сьогодні дарую жінкам. Вона дуже глибока, але водночас підходить абсолютно для всіх рівнів — і для тих, хто ніколи не пробував медитувати, і для тих, хто вже практикує.

В її основі — техніка Віпасани, тобто спостереження за своїми думками.

Звучить це ніби дуже просто, але насправді більшість людей не розуміють, як саме це робити. Колись і я цього не розуміла, тому мене навчав мій викладач, мій вчитель. А сьогодні я вже передаю ці знання іншим жінкам.

Це справді проста техніка, але вона потребує трохи дисципліни й регулярності. І я абсолютно впевнена: коли жінка освоює її та починає практикувати щодня, її життя змінюється кардинально. Як мінімум, зникає постійне внутрішнє роздратування, хаос у голові, з’являється більше спокою, м’якості, жіночності.

Я часто кажу, що медитація допомагає жінці повернутися до своєї природи. Якщо ти активна, вогняна, дуже енергійна — твоя енергія перестає розсіюватися в усі сторони й починає направлятися саме туди, куди потрібно. З’являється фокус, внутрішня опора і ясність.

Загалом у моєму просторі є багато різних медитацій, і всі вони для мене по-своєму особливі. Це медитації на розкриття жіночності, на внутрішній ресурс, на здоров’я, на прийняття себе, на розкриття внутрішньої богині. Є навіть медитації на вміння отримувати подарунки від світу й дозволяти собі більше.

І саме ці практики найчастіше отримують дуже сильний відгук від моїх учениць, тому що вони дійсно швидко змінюють внутрішній стан.

Для мене медитація — це своєрідний ключ до ресурсу. Якщо зараз ти перебуваєш у негативі, виснаженні чи депресивному стані, медитація допомагає буквально переналаштувати себе на той стан, у якому ти хочеш жити. Це може бути впевненість, спокій, любов до себе, відчуття достатку чи внутрішньої сили.

Тому я завжди кажу: медитація — це не про втечу від реальності. Це про повернення до себе справжньої.

Ми живемо у час, коли вміння брати відповідальність за власне життя стає надзвичайно важливим. Ви працюєте з методом тета-сесій, який допомагає працювати з підсвідомими установками. Познайомте нас, будь ласка, ближче з цим інструментом: у чому його суть і з якими запитами він працює найефективніше?

Дякую за це запитання. Насправді тета-хілінг — це дуже глибокий і водночас надзвичайно цікавий метод роботи з підсвідомістю.

Якщо пояснювати просто, то «тета» — це певна частота роботи нашого мозку. Наш мозок постійно перебуває у різних станах і коливається на різних частотах. Наприклад, коли ми активно працюємо, навчаємося, аналізуємо — мозок функціонує на більш швидких хвилях. А от тета-стан — це дуже глибокий, розслаблений стан між сном і неспанням.

Мабуть, кожен відчував цей момент, коли ти вже ніби засинаєш, але ще усвідомлюєш себе, можеш відчути легке сіпання руки чи ноги. Саме в такому стані мозок сповільнюється, і поступово вимикається постійне критичне оцінювання себе.

Зникає цей внутрішній шум:

«А я достатньо хороша?»

«А мене оцінять?»

«А я все правильно роблю?»

І саме тоді людина починає чути свої справжні відповіді, а не лише установки, нав’язані суспільством, соціальними мережами чи чужими очікуваннями.

Під час тета-сесії я через спеціальну медитацію допомагаю людині увійти у цей стан глибокого розслаблення, а далі ми працюємо вже безпосередньо з підсвідомими установками, страхами та внутрішніми обмеженнями.

Найчастіше до мене приходять із темами самоцінності, стосунків, страху змін, реалізації, внутрішніх заборон. Наприклад: «мене не цінують», «я боюся проявлятися», «не можу дозволити собі більше», «хочу змінити життя, але страшно».

І дуже часто коріння цих станів йде ще з дитинства, із сімейних сценаріїв, які ми несвідомо переймаємо від батьків. Якщо дитина росла в середовищі, де мама й тато самі себе не цінували, то й вона в дорослому житті часто не вміє цінувати себе.

Саме тому у тета-сесіях ми не просто говоримо про проблему, а шукаємо її справжній корінь. Через запитання, спогади, внутрішні образи людина починає бачити, де саме зародився той чи інший страх або блок.

Я є сертифікованим тета-хілером і проходила навчання в американському інституті Vianna Stibal. І, чесно кажучи, саме цей метод став для мене одним із найгеніальніших інструментів роботи з психікою.

Я бачила дуже багато неймовірних трансформацій: жінки виходили із залежних стосунків, дозволяли собі нове життя, змінювали роботу, переїжджали, починали проявлятися, будувати здорові стосунки та нарешті відчувати внутрішню свободу.

І що для мене особливо цінно — ці зміни часто відбуваються значно швидше, ніж люди очікують. До мене нерідко приходять жінки, які роками працювали з психологами, а вже через кілька тета-сесій починають по-справжньому відчувати зміни у своєму стані та житті.

Мабуть, не випадково ще з підліткового віку мене дуже тягнуло до психології. Я читала книги, хотіла навчатися у цьому напрямі, і сьогодні щиро рада, що все одно прийшла до цього шляху — через тета-хілінг, медитації та глибоку роботу з жінками.

Сьогодні багато людей живуть у стані постійної напруги, незалежно від того, перебувають вони в Україні чи за її межами. З’являється хронічна втома, тривожність, проблеми зі сном, відчуття втрати опори. З чого варто почати відновлення ресурсу? Як повернути собі легкість і бажання жити повноцінно?

Якщо говорити про відновлення ресурсу, то, на мою думку, рецепт сьогодні універсальний для всіх — незалежно від того, чи людина живе в Україні, чи за кордоном. Я працюю переважно з жінками, тому більше говоритиму саме про них, але, чесно кажучи, навіть для мого чоловіка цей принцип працює так само.

Перше, з чого варто починати, — це робота з тілом і регулярна медитація. Хоча б 3–5 тренувань або практик на тиждень і хоча б декілька медитацій щотижня. А в ідеалі — щоденний контакт із собою.

Тому що сьогодні ми живемо у стані постійного інформаційного шуму. Ми дуже багато часу проводимо в телефонах, споживаємо чужий контент, дивимося на життя інших людей, починаємо жити чужими бажаннями, чужими цілями та чужими мріями.

А там, де наша увага — там і наша енергія.

І в якийсь момент людина настільки втрачає контакт із собою, що вже навіть не розуміє:

«А чого хочу саме я?»

«Я справді цього хочу чи мені це нав’язали?»

«Це моя мрія чи просто красива картинка із соцмереж?»

Можливо, комусь насправді не потрібні дорогі речі чи постійна гонитва за успіхом. Можливо, людина хоче простішого життя, більше спокою, природи, сім’ї, творчості чи внутрішньої свободи. Але почути це можна лише тоді, коли з’являється тиша всередині.

Саме тому я завжди повертаю жінок до тіла й медитації. Через тіло ми починаємо відчувати себе, а через медитацію — чути свої справжні бажання, а не шум навколо.

І чим більше людина практикує цей контакт із собою, тим більше з’являється внутрішньої легкості, ясності та розуміння, куди вона хоче йти насправді.

Пропоную зараз уявити, що ми з вами знаходимось десь на березі океану …І у нас є багато листівок, які ми відправимо кожній жінці на планеті. Яке б послання ви написали?

Я б написала: «Люба моя, ти вже дуже багато всього знаєш і можеш. Будь ласка, вір у себе так, як ніхто ніколи не вірив. Вір, що неможливе — можливе».

І ще я б дуже хотіла, щоб кожна жінка почала піклуватися про себе й обирати себе. Бо якщо я обираю себе, то я щодня роблю щось для свого тіла й ментального стану: йогу, медитації, відпочинок, турботу про себе.

Тоді з’являється легкість, красиве й здорове тіло, внутрішній спокій. Тоді ти починаєш бути собою справжньою, а не роздратованою і виснаженою версією себе, яка живе лише у шумі соцмереж, постійній втомі й чужих очікуваннях.

Мені здається, сьогодні дуже важливо не втрачати контакт із собою, чути свої бажання, служити людству і світу і пам’ятати, що наш стан — це основа всього.

Тому кожній жінці, яка зараз читає ці рядки, я хочу сказати: не відкладайте турботу про себе на потім. Почніть уже сьогодні. Після цього інтерв’ю ви вже знаєте, де мене знайти на YouTube та в Instagram. Я буду щиро рада нашому знайомству!

Instagram

Підписатися