Роза Дубчак: «Моя творча історія почалася з любові до краси»

Роза Дубчак - фотограф і володарка титулу 3-rd Vice MRS WORLDUA 2026, говорить про красу як про стан, що починається з прийняття себе. У новому інтерв’ю для журналу BOMOND VIP Fashion пані Роза розповідає про шлях від людини за кадром до сцени конкурсу краси, нове відчуття себе після цього досвіду, мистецтво фотографії як простір довіри та «терапію проявлення», у якій жінка поступово дозволяє собі побачити власну красу по-новому. Про жіночу унікальність, сміливість бути помітною, свободу від чужих стандартів і той момент, коли справжня краса перестає потребувати чиїхось підтверджень.

• 

• 

Пані Розо, цього року ви стали володаркою титулу 3-rd Vice MRS WORLDUA 2026. Мені дуже імпонує те, що ваш вихід на сцену став не лише участю у конкурсі краси, а певним символом внутрішнього росту, сміливості та жіночого проявлення. Розкажіть, будь ласка, яким був для вас цей неймовірний досвід?

Для мене цей конкурс став набагато більшим, ніж конкурсом краси. Це було про дозвіл собі.

Як фотограф я звикла залишатися за кадром, а потім вирішила вийти на сцену конкурсу краси.

Я йшла із цікавості, навіть не уявляючи, наскільки це стане для мене внутрішнім викликом. Адже я не публічна людина, і вийти на сцену перед великою аудиторією було справжнім випробуванням.

Найцінніше, що я отримала, — це нове відчуття себе. Я стала сміливішою, впевненішою і відчула особливу гордість, тому що змогла зробити те, чого раніше не наважувалася. І, мабуть, це була моя найголовніша перемога.

Ви дуже красиво сказали: «Мої зйомки — про стан. Про відчуття себе. Про момент, коли ти справжня». Яким був початок вашої творчої історії до амплуа фотографа?

Моя творча історія почалася з любові до краси. Я любила подорожувати, милуватися світом і помічати красу в деталях, повз які багато людей проходять, не зупиняючись.

Згодом я зрозуміла, що найбільше мене захоплюють не пейзажі, а люди. Їхні емоції, погляди, справжні почуття.

Сьогодні для мене фотографія — це можливість зберегти найцінніші миті нашого життя. З роками ми все більше розуміємо справжню цінність спогадів. Саме фотографії дозволяють знову повернутися в ті моменти, відчути їх і ще раз пережити емоції, які назавжди залишилися в серці.

Складається враження, що ваша фотографія - це значно більше, ніж просто естетика чи красива картинка. Це певний простір, у якому жінка ніби дозволяє собі проявитися по-новому. Як вам вдається створювати цю атмосферу довіри та внутрішнього розкриття під час зйомок?

Для мене найважливіше, щоб жінка на зйомці відчула себе спокійно і безпечно. Коли людина відчуває що її не оцінюють, а приймають такою, якою вона є, між нами народжується довіра.

Я допомагаю розслабитися, жартую, підтримую і створюю легку атмосферу. Тоді людина менше думає про камеру й більше дозволяє собі бути природною. Саме такі моменти я люблю фотографувати найбільше, адже саме в них народжуються найживіші та найемоційніші кадри.

Після конкурсу краси ви сказали дуже сильну річ: «Я вийшла зі сцени не тільки з титулом. Я вийшла з іншим відчуттям себе». Чи змінився ваш погляд на жіночу красу після участі у конкурсі?

Так, хоча, мабуть, не змінився, а став глибшим. Я зрозуміла, що краса — це не відповідність чиїмось стандартам. Вона народжується в той момент, коли жінка приймає себе, перестає сумніватися в собі й дозволяє собі бути собою. Саме тоді вона починає дивитися на себе зовсім по іншому.

У вашій історії дуже відчувається тема проявленості. Тема дозволу бути помітною, красивою, живою. Чому, на вашу думку, багатьом жінкам досі так складно дозволити собі сяяти яскраво?

Мені здається, що багатьом жінкам найскладніше не стати красивими, а дозволити собі повірити в себе. Ми звикли сумніватися в собі й чекати схвалення ззовні. Але найважливіший дозвіл — той, який ми даємо собі самі.

Мені дуже близька ваша думка про те, що зараз ваші зйомки - це «терапія проявлення». Як ви самі відчуваєте цей процес? Чи були у вашій практиці моменти, коли жінка буквально змінювалася у вас на очах?

Такі моменти справді були, і саме заради них я люблю свою роботу. Часто на початку зйомки жінки хвилюються, кажуть, що не вміють позувати або не фотогенічні. Але, коли ми разом переглядаємо готові фотографії, я нерідко чую: «Невже це я?» або «Я навіть не знала, що можу бути такою гарною». Для мене це найцінніший момент, жінка не стає іншою, вона просто починає бачити себе по-новому.

Суспільство часто диктує жінкам певні стандарти краси й «ідеального життя». Як, на вашу думку, не втратити себе у цьому ритмі?

Мені здається, найважливіше — не втрачати відчуття себе. Сьогодні дуже легко почати порівнювати себе з іншими й забути, що кожна жінка має свою красу, свою історію і свій шлях. Для мене справжня краса починається з прийняття себе, своєї унікальності, свого віку, свого життя. Коли ми перестаємо намагатися відповідати чужим стандартам, нам стає набагато легше залишатися собою.

Особливу увагу хочеться приділити і тому, що ви пишете вірші. Сьогодні я прошу вас залишити декілька рядків, які ви хотіли б, аби прочитала кожна жінка.

Ти унікальна. Твоя посмішка, твій погляд, твоя історія, твоя душа існують лише в одному екземплярі. Просто будь собою. Бо саме в цьому народжується справжня краса.

Підписаться