Марія Король. Сучасна Попелюшка у відвертій розмові про душу у кожному проєкті і сімʼю, як уособлення моря

«Не порівнюй себе з іншими, у тебе своя особлива історія»

Літо завжди відкриває перед нами завісу казкової історії. Час спогадів і водночас абсолютно нової глави життя. Воно повертає нас до найкрасивіших мрій і наповнює серце світлом, квітами і хвилями моря. Цього року червень на сторінках журналу відкриває чарівна героїня обкладинки, яка надихає власними поглядами і вмінням обожнювати життя. Прекрасна Марія Король - сучасна Попелюшка в інтервʼю проєкту «Жінка сучасності».

«Пані Маріє, розпочну наше інтервʼю з головного. Ваша історія сучасної попелюшки надихнула всю редакцію журналу. Ви так сміливо, по-справжньому відверто, красиво уособлюєте ролі матусі, дружини, бізнес-леді. Пропоную зазирнути за лаштунки історії і познайомити наших читачів із особливими моментами вашого життя.»

Поєднати непоєднуване – звучить, як девіз жінки сучасності. Ми втілюємо безліч ролей, намагаємось зберегти гармонію, досягти успіху, дарувати любов і у цьому не втратити себе. Яким став ваш секрет у часи турбулентності?

У якийсь момент я зрозуміла: баланс – це не коли все ідеально розподілено, а коли ти дозволяєш собі бути живою. Є дні, коли я бізнесвумен із жорстким графіком, а є ті, коли я просто мама, яка пече млинці й читає казки. Турбулентність неминуча, але якщо навчитися керувати власним літаком, а не просто триматися за пасок безпеки – можна побачити приголомшливий краєвид за вікном.

Іноді в моєму блозі мене запитують: «Як ви все встигаєте?»

Я з легкістю та без докору до себе кажу: «Я встигаю але не все одразу. По порядку.»

Іноді буває що не встигаю і це теж ок для мене. Насолоджуватись треба моментом, а не поспіхом в ньому.

Мені дуже подобається ваш девіз: «Немає неможливих речей». Яку б пораду ви дали тим, хто лише на початку свого шляху у власному бізнесі?

Почніть. Навіть якщо страшно, навіть якщо сумніваєтесь, навіть якщо хтось поруч каже, що «це не спрацює». Іноді рішення приходять у процесі, а двері відчиняються тільки тим, хто наважився постукати. І так, буде складно. Але найкраще почуття у світі – це усвідомити, що колись ти тільки мріяв про те, що зараз вже є твоєю реальністю. Ну й без праці не обійтись.

Не сильно надійтесь на тих, хто каже що все повинно прийти само і в легкості. В легкості можна тільки спускати гроші на вітер. Над всім іншим - треба трохи попрацювати і звісно коли стане важко - так просто не здатись.

Ви заснували фабрику дитячого текстилю Doria’s Little. Розкажіть, будь ласка, більше про цей проєкт.

Якось я просто шукала для своєї дитини ідеальний одяг – теплий, м’який, зручний і щоб не за всі гроші світу, бо змоги купити не мала. Хотіла, щоб він не тільки гарно виглядав, а й дарував комфорт, обіймав немов друга. Не знайшовши того, що відповідало б моїм уявленням, я вирішила зробити це сама. Тоді я навіть не думала, що це стане чимось більшим, ніж маленький проєкт для власного задоволення.

Doria’s Little починалося з бажання створювати речі з душею. Зараз це – бренд, яким довіряють тисячі мам, а діти зростають у нашому одязі, відчуваючи тепло та безпеку. Це історія, яка почалася з одного пошуку, а перетворилася на справу життя. І щоразу, коли я бачу фото щасливих малюків у наших речах, я розумію: усе сталося не випадково.

В одному із дописів Instagram ви порівняли сім’ю з уособленням моря. Це дуже красива алегорія. А ваша історія кохання дуже зворушує. Яким ви відчуваєте це море зараз?

О, це море набрало сили. Воно вже не безтурботна лагуна, а глибокий океан. У ньому є тихі світанки, бурхливі хвилі, гарячі вітри та магнітна притягальність. Це море, не завжди спокійне, але в ньому хочеться бути, бо це – мій дім.

Якщо в нашому початку я думала про те, що хотіла б причалити до берегів і трохи відпочити (бо сімʼя це теж проєкт і теж безкінечна робота), то зараз я розумію, що мій корабель буде завжди в морі бо, це мій стиль життя і ми вдвох бачимо напрямок та пливемо до цілі, розуміючи одне одного без зайвих слів.

Поза увагою неможливо залишити котедж з колоритною назвою «Мольфар».Розкажіть, будь ласка, історію створення цього місця СИЛИ.

«Мольфар» народився із внутрішньої потреби знайти місце, де можна відключити галас світу і почути себе. У горах все відчувається інакше: повітря чистіше, думки ясніші, а час ніби уповільнюється. Це не просто котедж – це портал у тишу, глибину і справжність. Місце, де можна сісти на ганку, вдихнути запах ялин і зрозуміти: ось воно, життя без поспіху.

А ще, цей проєкт має душу - душу Мольфара, який там мешкав та залишив по собі відчуття гармонії. Всі, хто перебувають в котеджі та залишаються на ніч - прокидаються з дивними відчуттями, про що у відгуках часто пишуть.

Ми власноруч з чоловіком перебудували стару хату Мольфара, залишивши основу як вона є. На це пішло 2 роки та купа фізичної сили і енергії, що теж дало плоди у перспективі. Наші гості відчувають присутність турботи. Я в це вірю.

Я знаю, що журнал читають і зовсім юні дівчата, попереду яких чекає ще так багато сторінок власного життя. Обертаючись назад, яке послання ви хотіли б залишити собі, тій прекрасній 16-річній дівчинці? Які б слова хотіли сказати зараз іншим юним леді?

Не поспішай ставати дорослою. Ти ще встигнеш бути сильною, відповідальною, тією, на кого всі розраховують. А зараз дозволь собі мріяти без обмежень, помилятися без страху, шукати себе без поспіху. Найкращі рішення в житті народжуються не зі страху, а з цікавості. Тому будь сміливою, допитливою і не бійся творити свою історію так, як хочеш саме ти. Надихайся. Не порівнюй себе з іншими - бо ти не вони. В тебе своя особлива та унікальна історія .

Підписатися