Катерина Аніщенко. Про вибір бути адвокаткою, образ жінки у світі права, гармонію і справедливість

«Не дозволяйте обставинам диктувати цінності. Рано чи пізно все стає на свої місця. А що залишиться - це ваша позиція. І ваша відповідальність за неї.»

У рамках проєкту «Жінка сучасності», інтервʼю з Катериною Аніщенко стало проявом справжньої сили …не в статусі, не в посаді і не в гучних словах. Ми говорили про чесність перед собою, про вміння бути не лише юристом, а й людиною, яка чує. Про справедливість, жіночність і вибір, який не зраджує гідність.

Пані Катерино, почну з головного, ви настільки ефектно і професійно позиціонуєте себе у ролі адвоката, що це не може не надихати. Цей шлях безумовно цінний, хоч і непростий. Яким для вас став початок історії у виборі справи життя?

Початок мого шляху в юридичній професії не був випадковістю. Це була тиха, але вперта внутрішня впевненість, що моє життя має бути присвячене захисту прав інших. Ще з юності я гостро відчувала несправедливість у новинах, у чужих історіях, іноді навіть у буденних ситуаціях навколо мене. Але замість того, щоб просто обурюватись, я шукала спосіб змінювати системно, законно, результативно. І саме право стало для мене цим інструментом.

Початок моєї історії - це момент, коли я усвідомила, що справжня сила не в статусі, не в посаді і не в гучних словах. Вона у знанні, принциповості, внутрішній чесності й готовності виступати за правду, навіть коли це незручно або небезпечно. Мене мотивує бачити результат своєї роботи, коли в очах клієнта з’являється надія, а в його житті новий старт.

Мій вибір бути адвокаткою - є не просто професійним рішенням. Це вибір стилю життя. Це обіцянка собі: завжди стояти на боці закону, гідності й людяності. Це шлях, який я обрала серцем і на який щоразу з гордістю ступаю.

Мене завжди надихала ідея бути тією, хто не просто знає закон, а вміє його застосовувати на користь людини.

Жінка сьогодення - це шалена кількість граней. Можливо, не завжди у балансі, проте безумовно у бажанні жити це життя серцем. Розкажіть, якими є ваші секрети справжньої гармонії?

Бути жінкою у світі права - це вже виклик. Бути матір’ю - це благословення й відповідальність. Бути адвокатесою - це боротьба, витримка й служіння справедливості. А знайти гармонію між усіма цими ролями - мистецтво, яке я опановую щодня. Справжня гармонія починається з внутрішнього дозволу бути собою. Не ідеальною. Не всезнаючою. А живою, чутливою, сильною і водночас вразливою. Я навчилася не боротися з ролями, які на мене покладає життя, а приймати їх як частини одного цілого. Моя жіночність не суперечить моїй професійній силі, а материнство не послаблює мою рішучість у залі суду навпаки, робить її глибшою, людянішою.

Моя гармонія у чесності перед собою. У вмінні зупинитися й відчути, коли варто дати більше тепла дитині, а коли більше строгості клієнту. Коли потрібно бути незламною, а коли дозволити собі сльозу.

Гармонія - це вміння зупинитися, вдихнути й згадати, заради чого я йду цим шляхом.

І щодня я обираю йти ним з гідністю, жіночністю й внутрішнім світлом.

Адвокат. Ця розповідь про справедливість і величезну місію, про тісний звʼязок світла і темряви, захисту і безпеки. Який момент запамʼятався вам найбільше? Чи памʼятаєте свого першого клієнта, першу справу?

Адвокат - це не лише професія, це роль захисника, стратегa, радника і, часом, єдиної опори для клієнта у найскладніші моменти його життя. Я дуже чітко пам’ятаю одну із перших своїх справ-це був поділ майна подружжя. Це було непросто. Навіть дуже.

Юридично ніби звичайна справа. Документи, активи, домовленості, суд. Але емоційно - це був справжній виклик. Бо за кожним документом стояли роки спільного життя, дитячі малюнки на стінах, спогади, зради, біль і втома.

Я ще тоді зрозуміла: у сімейному праві немає "простих" справ.

Тут потрібно бути не лише юристом, а й людиною, яка чує. Яка вміє втримати рівновагу, коли двоє вже не можуть. Яка не дозволяє емоціям зруйнувати процес, але й не перетворює все на суху арифметику.

Ця перша справа багато чому мене навчила.Бути уважною до деталей. Бути стійкою. Але головне, бути чуйною. Бо іноді справедливість - це не про рівні частки. Це про те, як правильно прожити кінець.

Тепер я точно знаю: розлучення - це не поразка. Це етап. А моя робота допомогти пройти його гідно.

У грудні ви отримали нагороди в Номінації Адвокат Року. Пані Катерино, прийміть наші вітання, це дійсно важливе визнання. Яку б пораду ви дали тим, хто лише на початку шляху у ролі адвоката?

Коли ти тільки ступаєш на цей шлях, усе здається надто масштабним: закони - складними, практика - недосяжною, а відповідальність - величезною.

Я теж так відчувала.

Але з досвіду хочу сказати головне.

• Будь живою людиною, а не лише носієм закону. Клієнти запам’ятають не тільки, що ти сказала в суді, а й як ти їх підтримала.

• Не бійся питати й помилятись. Кожне "не знаю" сьогодні - це "точно знаю" завтра.

• Не втрачай себе в цій професії. Твоя чесність, емпатія й характер не слабкість, а сила. Не намагайся бути кимось іншим. Свій стиль прийде з часом.

• Тримай рівновагу. Межа між чужими історіями і твоїм внутрішнім світом тонка. Бережи себе, щоб не вигоріти там, де тебе найбільше потребують.

І пам’ятай: навіть якщо сьогодні страшно - це лише початок. З досвідом з’явиться впевненість. І вона буде справжньою не гучною, а тихою. Такою, що відчувається навіть у погляді.

Ми живемо у час, коли вкрай важливо мати захист прав там, де межу справедливості можуть перетнути певні обставини. Якби наразі ваші слова могла почути кожна людина, яке б послання ви хотіли залишити?

У своїй роботі я щодня бачу ситуації, коли обставини сильніші за наміри. Коли моральні орієнтири стираються під тиском страху, втрат або тиску системи. І коли навіть ті, хто завжди діяв правильно, раптом опиняються перед складним вибором.

Справедливість у таких випадках не завжди про перемогу. І не завжди про чітку відповідь.

Це про здатність зберегти внутрішню межу.

Це про вибір, який не зраджує гідність навіть тоді, коли це непопулярно, складно чи невигідно.

Як адвокатеса, я знаю: у праві є норми.

У житті - нюанси.

А в справедливості тонка, але принципова лінія, яку не варто перетинати.

Тому моя порада не дозволяти обставинам диктувати цінності.

Рано чи пізно все стає на свої місця. А що залишиться - це ваша позиція. І ваша відповідальність за неї.

Справедливість - це не лише про вирок чи правову позицію. Це про внутрішню межу, яку кожен визначає сам.

І якщо тобі важко - це не слабкість. Це знак, що ти ще відчуваєш.

Я вірю: навіть у найтемніші моменти ми можемо обрати чесність. А чесність - це завжди крок до справедливості. Навіть якщо світ цього не побачить одразу.

Підписатися