Іванна Пітоня: “Живи своє життя. Світи яскраво”

Іванна Пітоня - героїня грудневої DIGITAL обкладинки BOMOND VIP fashion та нового інтерв’ю на сторінках проєкту «Жінка сучасності». Психотехнолог, наставниця для жінок, експерт зі стосунків, пані Іванна відкриває головну завісу сьогодення: «Вір у власну цінність». Ця розмова про сміливість жити не за сценаріями, а за власною правдою. Вона про жінку, яка не шукає дозволу, а творить себе сама.

Пані Іванно, мені дуже близька ваша думка, що трансформації - це шлях, який потребує часу. Розкажіть, будь ласка, з чого розпочалася ваша особиста подорож до амплуа психотехнолога і наставника для жінок?

Вітаю! Для мене велика честь бути однією з жінок, яка, сподіваюсь, трошки надихне ваших прекрасних читачок. Бо нічого так не наповнює жіночою енергією, не вселяє підтримку, як сильне жіноче поле і розуміння, що ти не одна.

Я б ще додала щодо свого амплуа - експерта зі стосунків. Бо це саме те, що мене запалює найбільше. Моя особиста подорож розпочалася ще десь в роки юності, я б сказала. Тоді, коли мене почало цікавити щось незвичне (спочатку нумерологія, потім гороскопи, астрологія, сила думки). Ще тоді я зрозуміла, що те як ми мислимо впливає на наше життя і події у ньому. Моїм життєвим кредо були слова «все, що не робиться - на краще». Дуже потужним в стосунках з собою і людьми стало усвідомлення, що енергія, яку ти випромінюєш і внутрішній стан має більше значення, ніж те, як ти виглядаєш. Бо часто ми дуже самокритичні до своєї зовнішності і потрібен певний час і робота над собою, щоб прийти до повного прийняття себе.

Ще не знаючи, що існує таке поняття як «психотехнологіі», я інтуїтивно придумала одну. І, практикуючи її два місяці, зустріла свого чоловіка, з яким уже 13 років разом.

Якщо коротко, то суть її в тому, щоб приймати любов, відчувати любов і віддавати вдячність. 

З народженням старшого сина я почала вивчати для себе дитячу вікову психологію. В той час ми з чоловіком жили у його батьків. Цей фактор, плюс народження дитини і якісь соціальні очікування призвели до того, що я перестала чути себе. Я намагалася догодити всім навколо, бути хорошою мамою, дружиною, невісткою. Але від цього було найгірше мені. Я в прямому сенсі втратила якусь легкість, грайливість, мрійливість, іскру в очах. Мені хотілося чогось більшого, ніж пелюшки і кастрюлі, чогось вагомішого, але я не розуміла чого саме.

А потім почалося широкомасштабне вторгнення. Втрата якихось орієнтирів, майже рік розбитий стан, хоч фізично я перебувала у відносній безпеці. 

Зібравши всю волю в кулак, я почала себе витягувати з цього стану різними письмовими практиками, ставити собі маленькі цілі, хвалити себе за дрібні досягнення, зайнялася своїм фізичним станом і просто дякувала, дякувала за все! Згодом зʼявилося бажання знову щось вчити. Кілька пройдених курсів, які не принесли очікуваного результату ні морального, ні фінансового.

І тут  я приймаю рішення йти на навчання не для заробітку, не для професії, а щоб розібратися у собі. Мене сильно тригерило слово «призначення», бо я не відчувала, що виконую якусь більшу місію. І я подумала, якщо я і тут його не відчую, то, напевне, мені вже нічого не допоможе. 

І вже на тому навчанні я познайомилась з своєю наставницею, яка показала мені як працюють інструменти психотехнологій. А потім ще одне навчання, щоб перейняти ці знання і кілька інших навчань по психології, мисленні і коучингу. Разом з тим, я почала проводити консультації. А згодом взяла кілька людей в особисту роботу.  І вже тоді я зрозуміла, що ось воно - призначення, яке я шукала. Але найбільшим усвідомленням стало те, що та діяльність, якою я займаюсь зараз, завжди була десь поруч зі мною в житті, просто я боялась собі в цьому зізнатись. А підтвердженням був той стан, з яким я прокидалася зранку - спокій, впевненість, відчуття, що я на своєму місці. 

Сьогодні образ жінки сучасності зазнає важливих змін: ми вчимося якось зовсім інакше, піклуючись про власний стан, поєднувати внутрішній світ, сім’ю, роботу і реалізацію. Яким є цей образ у ваших очах?

Згодна з Вами. Жінки дуже змінилися. Звичайно цьому також сприяв розвиток інтернету, обмін інформацією і тисячі курсів саморозвитку на вибір.

Але все одно наші трансформації йдуть зсередини. Ми більше не прагнемо бути «ідеальними» за чужими мірками — ми шукаємо власну гармонію. У цьому пошуку сучасна жінка навчилася головному: турботі про себе — це не егоїзм, а основа цілісності.

Сьогодні жінка - це не лише професіоналка, не лише мама, не лише натхненниця. Вона — поєднання всього цього і ще більше. Вона вміє приймати рішення, будувати кар’єру, виховувати дітей, створювати красу навколо себе, але водночас залишатися живою — зі своїми емоціями, сумнівами, потребами.

І це чудово! Чудово, що зараз жінка вибирає, піклуючись про свій внутрішній стан, про те, чого вона хоче насправді. Щоб не бути зручною, а бути щасливою. Бо тільки щаслива людина має вибір, а коли ми нещасні, то ми погоджуємося на те, що є: на того чоловіка-абюзера, на ненависну роботу, на бути хорошою для всіх.

Мені дуже подобається фраза : «у нас є два життя і друге починається там, де ми розуміємо, що перше - це набір чужих очікувань».

І я вважаю, дуже цінним те, що жінки нарешті обирають не жити чужими очікуваннями. Вони обирають працювати зі своїм внутрішнім станом, самоцінністю, позбуватися якихось обмежуючих переконань. Я сама така. І робота з мисленням насправді принесла більше гармоніі в стосунки з чоловіком, батьками, дітьми. А завдяки цьому більше енергії, більше ресурсу і на свої потреби і бажання, і на час для сімʼї. 

Зараз жінка не хоче бути «сильною» ціною втрати ніжності, і не прагне здаватися «слабкою», щоб отримати підтримку. Вона обирає автентичність — бути собою в кожному моменті, не змагаючись, а творячи.

Тому в моїх очах образ такої жінки - це впевнена в собі,  легка в рухах, з внутрішнім ядром, в контакті зі своїм тілом, яка себе цінує, любить, наповнена енергією, і діє сміливо, бо знає, що цього бажає її душа. Цей новий образ жінки — глибокий, усвідомлений, вільний. У її очах — мудрість досвіду, у її руках — робота, діти, мрії, у її серці — мир, любов, вдячність і щастя. А коли вона щаслива, то це щастя дістається і всім довкола.

Я би дуже хотіла більше розкрити тему стосунків із собою. У ритмі десятків задач і сценаріїв ми досить часто втрачаєм власну цілісність. Як її повернути? Як все ж згадати себе справжню?

Так часто на просторах інтернету звучить слово цілісність, інколи автентичність. А що це таке?

Згадаймо дитину років 3. Як вона сприймає себе і свої дії? Все, що вона робить - правильно, все, що вона видумує - геніально, все що вона говорить - смішно, що вона не вдягне - прекрасно, вона сама - центр всесвіту. І це все так природньо, що ти не можеш не погодитись з нею. Бо вона робить все, або принаймні  намагається, чого хоче її душа.

Так от для мене цілісність - це відчувати  бажання своєї душі і робити все, щоб їх реалізувати. І тут не про порушувати чужі кордони чи в шкоду іншим, тут не про егоїзм, бо нам не три роки, а про дати собі щастя, але вміти порадіти як дитина. Наприклад, включити музику і потанцювати, йти по вулиці і наспівувати, поміняти професію, бо ти згадала, що в дитинстві любила досліджувати , а не додавати цифри. Коли ти цілісна, то тобі комфортно, спокійно, ти щаслива. А в такому стані ти не можеш комусь нашкодити. Але тригерити будеш однозначно. Просто тому, що ти будеш жити і діяти зі своїх істинних бажань, а не з колективних програм і переконань. І тут відпаде частина оточення. Бо хтось засудить, не зрозуміє, а з кимось і тобі стане не по дорозі, бо у вас різні цілі і інтереси в житті. І це нормально, це еволюція. 

Як же повернути собі цей стан цілісності? В першу чергу зізнатися собі, що десь ти звернула зі своєї дороги і те, що тебе оточує - це не те, чого ти хочеш насправді. По-друге, зрозуміти, відчути, згадати, а чого ти хотіла чи хочеш, яке твоє істинне бажання. По-третє, побачити, а що тобі заважає це отримати. Але тут є нюанс в тому, що ми самі зазвичай не можемо побачити повну картину. І тут потрібна людина, яка підсвітить всі обмежуючі переконання, якісь родові, колективні програми, які є такими собі перешкодами на шляху до цілісності. І останнє, ця ж людина покаже шлях як вийти з цих програм і в прямому сенсі змінити свій світогляд, змінити стан, реакції. І тут чудово працюють інструменти психотехнологій. Це надсучасні інтеграційні інструменти, які на кількох рівнях (тіло, реакції, колективні і родові програми, світогляд) трансформують всі обмежуючі переконання і вразливості в ресурс. А з нового ресурсного стану людина робить нові дії, які ведуть до цілісності, до відчуття себе живою.

Ви оперуєте темами, що формують життя: фінанси, стосунки, самореалізацію. Що, на вашу думку, найчастіше тримає жінок у пастці власних думок і заважає зробити наступний крок?

Якщо дивитися на мій особистий досвід і досвід жінок, з якими я працювала, то найчастіше - це не зовнішня перешкода, а внутрішній голос, який змушує сумніватись. Саме він часто тримає у пастці думок, не дозволяючи зробити крок уперед.

Я б виділила страх неідеальності. Так склалося, що жінки довго перебували під тягарем якихось соціальних очікувань - бути хорошою мамою, турботливою дружиною, ідеальною невісткою, професійною в роботі і інше. Прагнення до ідеалу і стає тим гальмом, через яке жінка боїться помилитися, втратити обличчя, розчарувати і тому не діє. Вона чекає моменту, коли буде достатньо готова, але, як відомо, такий момент ніколи не настане. Тому моє правило, краще зробити не ідеально, ніж ідеально не зробити.

Ще одна причина - це почуття провини.

Навіть коли зʼявляється бажання змін, поруч одразу зʼявляється думка: «А що подумають інші?». Провина перед дітьми, партнером, колегами може паралізувати будь-яке бажання діяти. Багато жінок живуть ніби в боргу - і тому не дозволяють собі обирати себе. Тут варто знати, що почуття провини, як і відчуття сорому, образи і несправедливості, формується у віці 3-6 років і зазвичай воно фонить все наше життя, не даючи розвиватись, насолоджуватись, жити. Вихід є - усвідомлення, що це не наша природна емоція і інструменти психотехнологій. 

Також внутрішній критик. У голові кожної жінки живе голос, який завжди знайде, до чого причепитися. Він може звучати словами матері, колишнього партнера або начальника, але суть одна - «Ти не зможеш!». Цей голос не завжди гучний, але постійний, і саме тому найпідступніший. Найпростіша порада - кожного разу на зміну внутрішнього критика у вашій голові має приходити внутрішній фанат, який буде говорити «В тебе все вийде!».

Крок уперед починається не з великої зміни, а з маленького дозволу. Дозволу собі бути недосконалою, робити помилки, пробувати. Коли жінка перестає шукати схвалення і починає шукати власну правду - пастка думок слабшає. 

Я впевнена, практично кожна жінка бажає створити життя, у якому дійсно сяятиме яскраво. Як все ж «переписати» власні сценарії? Які кроки будуть вірними? З чого розпочати?

Так, я впевнена, що кожна жінка мріє про життя, в якому вона сяє - не тому, що треба, а тому, що живе у злагоді з собою.

З чого ж почати свій шлях до автентичності?

Найперший крок- це усвідомлення. Жоден сценарій не можна змінити, поки ти не побачиш, за яким живеш. Запитай себе чесно: «Чиє життя я проживаю?», «Чиї очікування виконую?». Усвідомлення - це не про осуд, це про чесність із собою. Саме з неї починається трансформація.

Наступне - це прийняти рішення щось змінити. Нам дуже страшно покидати нашу зону зрозумілості, навіть якщо там супер некомфортно. Бо тут ми вже знаємо як виживати. А все, що невідоме - для нашого мозку дорівнює смерть. І щоб не було так страшно, варто почати з маленьких кроків. Не потрібно ламати одразу все життя. Почни з малого: сказати «ні», коли не хочеш, обрати для себе - навіть у дрібниці. Кожен маленький крок - цеглинка у новий сценарій, де головна героїня ти. 

Ще один важливий момент - відмовитись від ролі «зручної». Бути доброю не означає бути зручною. Час вийти з ролей, які давно тиснуть: слухняної доньки, «ідеальної» мами, терплячої партнерки. Дозволь собі бути живою - зі своїми бажаннями, помилками й правом на власну правду.

І ще, зміни починаються легше, коли поруч є ті, хто вірить у тебе. Шукай людей, від яких стає світліше. Серед них ти швидше повіриш, що можеш більше, ніж звикла думати. 

Найглибший рівень змін - це внутрішня згода з тим, що ти вже достатня. Не тоді, коли схуднеш, заробиш, отримаєш визнання, а просто зараз.  Вір у власну цінність, перестань ховати своє світло і тоді ти створиш життя , в якому будеш сяяти.

Пропоную зараз уявити, що ми з вами знаходимось десь на березі моря …І у нас є багато листівок, які ми відправимо кожній жінці на планеті. Яке б послання ви написали?

Мені б дуже хотілося написати кожній жінці такі слова:

«Люба моя, ти є і ти уже цінна! Як би ти не старалася, але всім подобатись ти все одно не будеш. Тому живи своє життя, світи яскраво. І у хвилини сумнівів і невпевненості спитай себе - а як би я зробила, якби я себе любила?»

Щиро дякую, що дали мені таку можливість поділитися своїм досвідом, думками і, можливо, трохи надихнути, підтримати жінок. Памʼятайте, що  все починається зі стосунків з собою.

Підписатися