Ірина Абрамова. Про симфонію власного життя, коучинг і шлях до гармонії

«Життя - це оркестр»

У натхненній розмові на сторінках журналу …про життя, як твір, у якому кожна частина має свій ритм. Сьогодні в інтервʼю з авторкою гри «Віражі», коучем ICF, кандидатом економічних наук - Іриною Абрамовою ми говорили про справжні ключі до самих себе, про глибинні сенси і можливість відкрити внутрішній потенціал.

Пані Ірино, наше інтервʼю хочу розпочати з ваших слів, які мені дуже сподобались: «Життя - це оркестр. У музиці, як і в житті, гармонія - це результат налаштування інструментів та взаємодії». Якою ви відчуваєте власну «мелодію»?

Моя мелодія – це симфонія життя, де класика надає глибини, а запальний латиноамериканський мотив - енергію руху. Сім років музичної школи навчили мене не просто грати ноти, а відчувати їх, створювати гармонію між структурою і свободою.

Це твір, у якому кожна частина має свій ритм: швидкі темпи в моменти активного розвитку, мелодійні фрази підтримки для близьких, паузи для роздумів. Але найцінніше – це внутрішня свобода імпровізувати, адаптуватися, відчувати, творити власну музику життя, а не лише слухати потужний трек у виконанні відомого музиканта.

Моя мелодія наповнена енергією творення, як у грі оркестру, де кожен інструмент звучить у своєму ритмі, але разом створює цілісність. Вона постійно змінюється, підлаштовуючись під ритм життя, але завжди залишається моєю – мелодією, у якій є місце і для сили, і для легкості, і для натхнення.

Ви дуже гармонійно виглядаєте в амплуа арт-коуча. Особливо зараз мистецтво чути людину без оцінок - на вагу золота. Розкажіть, будь ласка, як починався ваш шлях?

Коли я розпочала викладати в університеті, мене захоплювала сама ідея навчання – можливість передавати знання, ділитися досвідом, впливати на світогляд студентів. Але з часом я відчула, що чогось не вистачає.

Студенти часто сприймали навчання як набір інформації, яку потрібно просто запам’ятати та відтворити на іспиті. Мене ж цікавило глибше питання: а що далі? Як ці знання можуть допомогти їм у реальному житті? Чи бачать вони зв’язок між тим, що вивчають, і тим, ким прагнуть стати? Хотілося не лише давати факти, а й запалювати мотивацію, допомагати знаходити відповіді на запитання «навіщо мені це?»

Саме цей пошук привів мене до коучингу. Я завжди цікавилася тим, що це таке і яку користь може приносити людям. Це було більше, ніж професійний інтерес – швидше глибоке внутрішнє відчуття, що саме цей підхід допомагає людині розкрити свій потенціал, навчитися чути себе та знаходити власні відповіді.

Я зрозуміла, що справжні зміни починаються не з рівня «що я знаю», а з рівня «хто я є і ким хочу стати». Коучинг працює не просто з фактами чи навичками – він допомагає людині усвідомити власні цінності, знайти внутрішню мотивацію та вибудувати свою траєкторію розвитку.

Арт-коучинг став ще одним ключем до цього. Мистецтво, як і коучинг, працює з глибинними сенсами, дозволяє обійти логічні бар’єри й відкрити внутрішній потенціал через метафори, образи, творчий процес. Це інший рівень усвідомлення, який відкриває нові можливості.

Зараз я розумію, що мій шлях – це не лише про навчання чи коучинг, а про створення простору, в якому люди можуть чути себе, знаходити власні відповіді та діяти відповідно до своїх істинних цілей. Це шлях свободи, гармонії та розвитку, який триває щодня.

Сучасний світ диктує нові правила. Якою для вас є жінка сучасності? Чи вдалось вам віднайти свою особливу гармонію?

Внутрішня та зовнішня гармонія – це два взаємопов’язані, але різні аспекти нашого життя, які формують загальну картину балансу та благополуччя. Внутрішня гармонія – це стан, коли ми відчуваємо себе в цілісності, коли наші думки, почуття та дії співзвучні один з одним. Це внутрішній мир, впевненість у собі, здатність слухати свої бажання та потреби, розуміння своїх цінностей і приоритетів. Внутрішня гармонія дозволяє нам почуватися комфортно в своїй шкірі, навіть коли зовнішній світ не завжди відповідає нашим очікуванням.

Зовнішня гармонія, з іншого боку, пов’язана з тим, як ми взаємодіємо з навколишнім світом – з оточенням, людьми, обставинами. Це про створення умов, в яких ми можемо реалізувати свою внутрішню цілісність, взаємодіяти з людьми, працювати і жити так, щоб наша зовнішня реальність підтримувала наші внутрішні цінності та прагнення. Зовнішня гармонія – це, наприклад, умови праці, стосунки з близькими, фізичне середовище, в якому ми перебуваємо.

Процес пошуку гармонії – це, по суті, подорож, яка не має кінцевої точки. Він не є лінійним або простим. Кожна людина проходить свій шлях до гармонії, і для кожної він буде унікальним. Для однієї це може бути пошук балансу між роботою та особистим життям, для іншої – процес прийняття змін у собі, для третьої – створення внутрішньої стабільності після важкого періоду життя. Гармонія часто виникає через дії, що є відображенням наших внутрішніх бажань і потреб. І цей процес може бути складним, але дуже глибоким, коли ми вчимося слухати себе і працювати з тим, що нам потрібно, щоб жити в балансі.

Гармонія не обов’язково означає ідеальний стан, в якому все завжди «на місці». Це більше про здатність адаптуватися до змін, знаходити себе в різних життєвих ситуаціях, залишаючи місце для зростання і розвитку. Важливо розуміти, що внутрішня гармонія формує зовнішню, і навпаки: коли ми в мирі з собою, ми здатні створити гармонійні стосунки з оточенням, а коли наше оточення підтримує наші внутрішні прагнення, це допомагає нам відчувати більшу цілісність.

Кожен шлях до гармонії є індивідуальним, і він може змінюватися з часом. Знайти свою власну гармонію – це значить знайти те, що працює саме для тебе, розуміти свої справжні бажання і мрії, і намагатися жити відповідно до них.

Знаю, що ви є авторкою гри «Віражі». Познайомте нас ближче з цінностями і сенсами цієї гри.

«Віражі» народилися з мрії допомогти людям не просто ставити цілі, а проживати свій шлях свідомо. Це гра, де немає правильних чи неправильних ходів — є усвідомлені рішення. Її серце — це чотири управлінські функції: планування, організація, мотивація та контроль. Але подані вони не сухо, а через мову символів, емоцій, інсайтів.

Цінності гри — це свобода вибору, чесність із собою, дія з внутрішньої сили. «Віражі» не вчать, як жити. Вони відкривають дзеркало, в якому гравець бачить, хто він є, де зараз — і куди хоче рухатись. Це не просто коучингова гра. Це розмова із собою, якої ми так часто уникаємо в потоці справ, дедлайнів, очікувань інших. І саме вона змінює напрям.

«Віражі» — це авторська коучингова гра, яка народилася на перетині управлінського досвіду, мрій про змістовну роботу та глибокого розуміння людини у стані змін. Це гра-подорож, у якій кожен учасник — пілот власного життя або бізнесу, що навчається маневрувати у повітряному просторі складних рішень, натхнення, сумнівів і проривів.

Ціль гри — не просто надати відповіді, а поставити правильні запитання. Ті, які виводять із автопілоту і дозволяють побачити себе з іншого ракурсу. Вона не нав’язує шаблони, а активізує внутрішні ресурси, з якими можна і злітати, і долати віражі.

Що дають «Віражі» різним учасникам?

• Підприємцям та управлінцям — стратегічну ясність, нові ідеї, командну синергію. Гра стає полем, де можна переосмислити планування, делегування, мотивацію — не як теорію, а як живу практику.

• Командам — глибше розуміння один одного, прозорі точки зору, спільне бачення мети. Часто після гри працівники кажуть: “Я вперше по-справжньому почув свого колегу”. Це будує довіру.

• Жінкам у перехідному періоді — підтримку, силу, сміливість слухати себе і діяти. У грі є щось дуже тепле й чесне, що повертає до себе справжньої.

• Освітянам, коучам, психологам — новий інструмент для роботи з групами, клієнтами, студентами. Гра — діалогова, гнучка, глибока. Вона адаптується під тему — лідерство, зміни, розвиток, планування.

• Підліткам і студентам — перші уроки усвідомленості, вміння чути себе і вибудовувати свій шлях не навмання, а з внутрішнім компасом.

У чому унікальність?

Гра поєднує чітку логіку управління (з чотирма класичними функціями менеджменту) з творчим, навіть метафоричним підходом. Тут пілоти, віражі, польоти, бочки — символіка, яка оживляє процес і дозволяє гравцям легше говорити про складне. Вона ігрова, але серйозна. Легка, але з глибиною.

Ідеальна для тих, хто шукає:

• нові підходи до вирішення старих задач,

• натхнення для старту або перезапуску,

• відповіді на питання «а чого я насправді хочу?»,

• інструмент командного розвитку,

• і просто місце, де можна побути в контакті із собою.

P.S. Ми часто думаємо, що розвиток — це про зусилля. А він, виявляється, може починатись із гри. Усвідомленої, структурованої, але дуже живої. Саме такої, як «Віражі».

Ви допомагаєте не лише розкрити потенціал, а й досягти цілей у житті та бізнесі. Який момент за час вашої професійної практики запамʼятався найбільше?

Одним із найсильніших моментів для мене стала гра з командою великого агробізнесу — структурованого, суворого, чоловічого середовища, де результат вимірюється врожаєм, цифрами, контрактами. Чесно? Було відчуття, що гра тут «не зайде». Але я знала — якщо говорити не до ролей, а до людини, — завжди відгукнеться.

І ось — гравці сидять навколо столу, хтось стримано усміхається, хтось уважно слухає. Гра рухається, звучать запитання. Настає тиша. Один із керівників — серйозний, чіткий, з поглядом, як рентген — піднімає очі і каже: “Я ніколи не думав, що мотивація — це не про премію. А про сенс. Про те, що я насправді хочу творити в цьому бізнесі.”

У цей момент я побачила, як навіть у найжорсткішій структурі може з’явитись тріщина — але не руйнівна, а та, крізь яку пробивається світло.

Гра змінює не людей — вона дозволяє їм згадати, ким вони є. І з цього починаються справжні трансформації — у житті, в командах, у бізнесі.

Підписатися