Вікторія Понікарова: «Для мене краса без сенсу - порожня, а сенс без краси - німий»

Для тату майстра і наставника Вікторії Понікарової кожен малюнок на тілі - це значно більше, ніж зображення. «Кожне тату - сакральний символ і талісман», - розповідає пані Вікторія, розглядаючи це мистецтво як особливу мову образів, символів і форм. Саме через неї народжується діалог між внутрішнім і зовнішнім, між досвідом людини та її історією. Адже краса завжди має сенс. У цьому пошуку глибини і народжується творчий шлях - історія людини, яка вчиться і вчить інших шукати власний голос.

У новому інтервʼю BOMOND VIP fashion ми говоримо про початок цього шляху, що сформувався у переломний період життя, про тату як мистецтво, яке живе разом із людиною і змінюється разом із її долею. Про те, як народжується символ, що з роками не втрачає сенсу, а лише відкриває нові відтінки значення. А також про особливу роль наставництва, де головними цінностями стають повага до людини, чесність у творчості та сміливість не копіювати чужі ідеї, а знаходити власний голос.

Пані Вікторіє, мені дуже імпонує те, що ви говорите про тату як про історію й мистецтво. Сьогодні я би хотіла відкрити завісу початку вашої історії. В який момент ви зрозуміли, що тату - це саме той прояв творчості, який вас надихає?

Моє життя, як і багатьох з нас змінилось від початку війни. Мені довелося і мігрувати до Польщі. Тут і народилася ідея тату. Але це не був один конкретний момент. Все ж таки я завжди відчувала потребу говорити з людьми мовою образів, символів, форм. Малюнок для мене ніколи не був просто зображенням — це був спосіб передати стан, досвід, внутрішній рух.

З часом я зрозуміла, що тату — це унікальне мистецтво, бо воно живе разом з людиною. Воно не висить на стіні — воно дихає, старіє, змінюється разом із тілом і життям. Що кожна деталь, кожний елемент несе свою енергію, впливає на подальшу долю людини. У якийсь момент я ясно відчула: це не просто професія, це форма діалогу між мною і світом, між внутрішнім і зовнішнім. Саме тоді тату стало моїм усвідомленим шляхом.

Це питання я задаю досить часто і кожного разу я із захватом читаю відповіді героїнь журналу. Розкажіть, будь ласка, як би ви описали портрет жінки у сучасному світі? Яким він є у ваших очах?

Для мене сучасна жінка — це не образ і не роль. Це жива, багатовимірна істота( погане слово але не можу замінити ). Вона може бути сильною і вразливою водночас, рішучою, але дуже чутливою до себе.

Я бачу жінку, яка вчиться чути власний ритм, навіть у світі постійної швидкості. Жінку, яка дозволяє собі змінюватися, помилятися, починати знову.

Вона більше не прагне відповідати очікуванням — вона шукає правду про себе. І саме в цій чесності народжується її справжня краса і винятковість.

Тату - це вибір не на сезон. Це те, що людина обирає часом на все життя. Як ви допомагаєте клієнтам знайти той образ, який не втратить сенс з роками і залишиться особливим навіть через десятиліття?

Я ніколи не починаю з ескізу. Я починаю з розмови.

Мені важливо зрозуміти людину: її шлях, її біль, її силу, її запит. Ми шукаємо не тренд і не «красиву картинку», а символ, який має коріння. Те, що вже прожите або те, що хочеться закріпити як внутрішню опору. Дуже часто в проєктах я використовую

особисті данні людини, такі як імʼя рік і місце народження . Це допомагає створити унікальний образ підсилений сакральними символами ,та елементами які не є просто гарною картинкою , а стають для людини справжнім талісманом.

Такі тату народжується з глибини, а не з імпульсу, воно не старіє. З роками воно змінює відтінки сенсу, але не втрачає його. Саме в цьому, на мою думку, і є справжня цінність.

Для багатьох тату - це перший досвід і водночас хвилюючий крок у невідоме. Як, на вашу думку, людині варто підготуватися до першої процедури, аби цей досвід став комфортним, усвідомленим і справді правильним?

Перш за все — внутрішньо. Варто чесно запитати себе: навіщо це мені?

Не потрібно боятися хвилювання — це нормально. Але важливо довіряти майстру і дозволити собі бути відкритим. Фізична підготовка проста: відпочинок, їжа, спокій.

Та найголовніше — прийти не в стані поспіху, а в стані контакту з собою. Тоді цей досвід стає не стресом, а важливим ритуалом переходу.

На сеансі я завжди розмовляю з клієнтом. І зазвичай дістаю відгуки , що то не просто сесія тату , це краще ніж на сесії у психолога.

Французький поет і філософ Поль Валері колись сказав: художник пише не те, що бачить, а те, що згодом побачать інші. У тату це відчувається особливо тонко: робота народжується не як декоративний жест, а як особиста історія, про памʼять, події, людей чи моменти, які хочеться закарбувати в тілі, немов у полотні життя. Як ви відчуваєте цю межу між красою й сенсом? І що для вас означає створювати тату, яке має значення насамперед для того, хто його носитиме?

Для мене краса без сенсу — порожня, а сенс без краси — німий.

Я відчуваю цю межу дуже тонко. Моє завдання — не навʼязати власне бачення, а допомогти людині побачити свою історію у формі, яка буде естетичною і чесною водночас.

Створювати тату зі змістом — означає служити історії іншої людини. Бути уважною, делікатною, відповідальною. Це велика довіра — і я ставлюся до неї з глибокою повагою.

Особливу увагу хочеться приділити і тому, що наразі важливим акцентом для вас стає роль наставника і вчителя. Які цінності, яка філософія є фундаментом для вас у даному напрямку? Які б зараз ви написали головні поради для тих, хто лише на початку власного творчого шляху?

Для мене наставництво — це не про техніку як таку. Це про мислення, етику і внутрішню опору.

Я вірю, що справжній майстер починається з поваги — до тіла, до людини, до процесу. Важливо не копіювати, а шукати власний голос. Не поспішати, не гнатися за швидким визнанням.

Моя головна порада — навчіться слухати. Себе, клієнта, тишу між лініями. І памʼятайте: шлях у мистецтві — це марафон, а не спринт. Ті, хто зберігає чесність і терпіння, обовʼязково доходять далеко.

Вікторія Понікарова. DIGITAL COVER

Підписатися