Катерина Вороніна. Про жіночність, цінності, благодійність і сценарій життя в унісон серцю

«У кожній з нас є талант, унікальний і неповторний. Варто тільки відкрити його. Віра в себе - це найсильніша молитва і найкраща медитація для жінки.»

Катерина Вороніна - жінка, яка перетворює власну історію на сценарій, що стає прикладом сьогодення. Вона не боїться зізнатися у сльозах, у злетах і падіннях, адже саме це робить її сильною, навіть, коли руйнується світ. Її шлях - це розповідь відвертості і правди, яка важливіша за усі голосні слова. Вона поєднує в собі ролі продюсера, блогера, наставника з особистого бренду, амбасадора благодійного фонду, втім за всіма статусами завжди лишається головне - людина, яка вміє дарувати підтримку, бачити більше і відчувати це життя у всіх його проявах.

Пані Катерино, я дуже щаслива, що саме ви сьогодні стали головною героїнею DIGITAL обкладинки журналу у проєкті «Жінка сучасності». Яким у ваших очах є образ сучасної жінки?

Я бачу сучасну жінку як Супержінку. І, відверто кажучи, відчуваю цей образ і у собі. Вона тримає баланс між родиною й карʼєрою, бере участь у благодійних і соціальних проєктах, встигає вести бізнес і, можливо, навіть дотична до політики. Це жінка, яка здатна слухати й чути, чиє серце щире й завжди відкрите для тих, хто потребує підтримки.

Ваше бачення життя, власної справи, відношення до особистого шляху та історії, цінності, без перебільшень, надихають. Мені дуже близькі ваші погляди на багато речей. Яким є ваш особистий секрет рівноваги у часи, коли трапляються і злети, і падіння, коли світло і темрява тісно переплітаються?

Знаєте, Олено, це питання викликає у мене багато спогадів. Після другого розлучення я опинилася без грошей, без стабільності, без опори. Жила в маленькій кімнаті на 18 квадратів, плакала, коли дзвонила мама, й намагалася не показувати власний біль. Тоді тато сказав: «Збирай речі й повертайся додому». Але я відповіла: «Ні. Навіть якщо доведеться мити підлогу чи працювати посудомийкою - я залишуся й пройду цей шлях сама».

У мене було багато падінь. Але я завжди знала - я у себе одна. Якщо не працюватиму, не підніматиму себе - ніхто цього не зробить. Чоловік може бути сьогодні, а завтра його вже немає. Та внутрішня опора завжди має бути в собі. Це і є мій секрет рівноваги.

Особливу увагу я хочу сьогодні приділити і вашій ролі амбасадора благодійного фонду. Це амплуа заслуговує поваги. Ваш внесок у допомогу людям стає прикладом сучасності. Якою ви бачите власну місію у цій ролі?

Я допомагаю людям ще з вісімнадцяти років …дитячим притулкам, тим, хто потребував. Просто ніколи не афішувала це. Коли почалася війна, ми з батьком збирали іграшки, дитячі речі, навіть ліжечка, які мама берегла для майбутніх онуків. І все відправляли туди, де було найважче. Я залишалася в Харкові, допомагала знайомим, які виїжджали. Це здавалося не волонтерством, а просто природною потребою - якщо ти поруч, ти мусиш підтримати.

Моя місія проста: допомагати людям. Без нагород і величних слів. Втім, завжди з відкритим серцем.

Створення стилізованих заходів займає важливе місце у вашому житті. Розкажіть, будь ласка, як розпочинався ваш професійний шлях? Чому саме ця сфера прийшлась вам до душі?

Живучи в Харкові, я спостерігала, як в інших містах проходять стильні заходи. І зрозуміла - у нашому місті цього бракує. Так я почала організовувати свої події, де люди могли вдягнути сукню, підбори, зробити зачіску й відчути свято. Зараз це трохи зупинилося, бо в Харкові важко реалізовувати такі формати. Але я точно знаю, що повернуся до цієї традиції. Адже для мене найцінніше - це об’єднувати людей. Коли на моїх подіях знайомляться майбутні партнери, стилісти чи візажисти, я розумію, що виконую маленьку, але важливу місію.

Життя часом нагадує сюжет фільму. У поворотах сценарію ми досить часто знаходимо себе, втім нерідко і втрачаємо. Уявімо, що просто зараз ваші слова прочитає кожна жінка на планеті. Що б ви хотіли написати?

Ви знаєте …Думаючи над цим питанням мені важко стримати сльози. Коли я починала блог, у мене не було жодної підтримки. У мене мало хто вірив …батьки, колишній чоловік, навіть подруги. Казали: «Навіщо тобі це, це смішно, ти не витримаєш». Але я не зупинилася.

І сьогодні хочу сказати кожній жінці: «Ніколи не слухайте нікого, окрім себе. Прислухайтеся лише до власного серця. У кожній з нас є талант, унікальний і неповторний. Варто тільки відкрити його. Віра в себе - це найсильніша молитва і найкраща медитація для жінки.»

Підписатися