«Любити можна все, творити на свій смак, однак не забувати про головне: допомагати людям.»
Глибокі, відверті розмови зараз особливо цінні. І цього разу героїнею DIGITAL COVER стала жінка, слова якої безмежно надихають. Ми говорили, здавалось, про все на світі. За відчуттями, наче знайомі уже багато років. На сторінках глянцю - Соломія Білоус, наставниця за покликом серця.

Пані Соломіє, ваші думки дуже цікаво читати. Написаний текст стає невидимим мостом між вами і читачем, у якому кожен знаходить щось своє. Як вам вдається зберегти ось цю справжність у всьому?
Моє життєве кредо: жити серцем, адже саме серце - це той орієнтир, котрий попри весь шум та гам зовнішнього світу, стає храмом, де царює тиша. Жити серцем - це чути себе, а відтак і діяти з великої поваги та любові до себе, а як результат і до інших людей. Знову ж таки, живучи серцем, я більше ніколи не зраджую собі, тому кожне рішення, яке приймаю чи ситуацію, яку проживаю, стають не болючим спогадом, а важливим досвідом.
Роль наставниці у всі часи залишалась і буде дуже важливою. Якою ви відчуваєте себе у цьому амплуа? Яким був початок шляху для вас?
Я б сказала, що наставництво - це моя риса характеру та стиль життя. Не інакше, адже все, що я роблю, про що думаю - це наставництво, я б сказала, що проповідую наставництво і займалася цим задовго до того, як вирішила зробити цю справу ще й власним бізнесом.

До мене зверталися за порадою і у мене завжди була відповідь, яка йшла не з голови. Це таке відчуття, наче щось більше в той момент говорило моїми вустами, я просто знала, що сказати і це допомагало. От ви запитали мене це і я зрозуміла, що навіть не замислювалась над цим раніше.
Робота з підсвідомістю, трансформація, створення найкращої версії себе - все це безцінна місія. Чому ви обрали саме цей шлях ..чи, можливо, він обрав вас?
Я б сказала, що радше цей шлях обрав мене, адже коли я намагалася перенаправити свою енергію в інше русло, ставалися такі життєві обставини, котрі силою повертали мене назад (кажучи силою, я не перебільшую). Наставники володіють дуже потужною енергетикою, саме це допомагає нам витягувати інших людей з важких життєвих ситуацій, тож декілька разів, коли мені було дуже важко прийняти себе в цьому амплуа, я намагалася перенаправити цю енергію на те, щоб розвиватися у більш творчих професіях, однак Всесвіт давав зрозуміти, що мій шлях саме цей. Любити можна все, творити на свій смак, однак не забувати про головне: допомагати людям.

Жінки сучасності прекрасні …у вмінні поєднувати, здавалось би, все на світі. У вмінні бути собою, попри і погане, і хороше. Яким є ваш баланс у цьому, у стількох ролях?
Я вам більше скажу: жінка у своїй істинній природі дійсно може поєднувати абсолютно все, але тільки, якщо отримує насолоду від процесу, в іншому ж випадку, коли жінка поєднує все, щоб вижити, прогодувати сімʼю, доказати всім і кожному, що вона може, то це шлях у вигорання та депресії.

Мій баланс у тому, що я обираю тільки те, що є у мене в пріоритеті: я, сімʼя, творчість (сюди входить і наставництво). Тільки те, що приносить мені насолоду і наповнює енергією, все решта відходить далеко на задній план.
Життя - це завжди тандем світла і темряви. Який момент був найщасливішим для вас? І який став переломним, попри темну сторону?
Я не можу обрати найщасливіший момент, бо їх у мене дуже багато, однак переломним був день, коли мій син народився з двосторонньою пневмонією і нас розлучили на три дні, у різних містах. Той момент, коли після кесаревого розтину я чекала сина в палаті сімейного типу, уявляючи як ми з чоловіком будемо розглядати його, а потім родичі чекатимуть з кульками..., а сина так і не принесли, бо треба було рятувати його життя, став найважчим досвідом у моєму житті. В той день я стала іншою Соломією. Цей момент я і вважаю першим, коли Всесвіт показав мій шлях, адже навіть після виписки, мій хлопчик дуже часто хворів і я шукала альтернативу постійним інгаляціям. Моя хороша подруга, з якою ми познайомилися у лікарні, якраз навчалася ароматерапії, тож тоді я вперше почула про вібрації всіх живих організмів. То був мій старт, хоча на той момент я навіть не думала, що дійду до цієї точки, хоча і це тільки початок, тож ...

Це питання ми задаємо кожного разу. Відповідь на яке знаходить такий сильний відгук у читачів. Уявімо, зараз вас почує кожна жінка на планеті. Яке б послання ви хотіли залишити?
Учіться чути себе, адже це ваша природа. Коли ви думаєте, що вам здається, вам не здається. Коли ви хочете, але відмовляєте собі, не чекайте, що чоловік чи діти будуть вас звеличувати за відданість. Якщо вам потрібна увага, прислухайтеся до себе, якщо потрібна любов, навчіться себе любити, якщо вдячність - щиро цінуйте себе. Завдяки вам цей світ живе, адже тільки жінка дарує життя, тож піклуйтеся про себе без осаду та докору сумління, а головне - знайте, що ми всі тут сестри, а не конкурентки. Жінка, котра звеличує жінку, немає конкуренток, бо тільки велика жінка, котра живе в балансі з собою, живе серцем - знає, якою величчю є сама, а отже відчуває і те, що конкурувати їй ні з ким.