Олена Сіряченко: «Ти - творець своєї реальності»

Квітень у журналі BOMOND VIP fashion присвячений кожній жінці, нагадуванню про те, що вона здатна створювати власний світ. Нова DIGITAL обкладинка на сторінках видання про силу внутрішньої свободи і здатність формувати життя за покликом власного серця.

Героїнею інтервʼю стала Олена Сіряченко - квантовий цілитель нової епохи, яка говорить мовою пробудження через присутність і погляд. Сьогодні ми відкриваємо закулісся її особистої історії до власного призначення, говоримо про повернення до внутрішньої цілісності і про те, як розпізнати момент, у якому втрачається зв’язок із собою. Про відновлення контакту із собою, чесність як перший крок до змін і про те, як внутрішні переконання та емоційні стани впливають на фінансове благополуччя. І безумовно про образ пробудження, який пані Олена бачить як тихий світанок: момент, у якому народжується новий стан. Коли з’являється відчуття простору, свободи і життя попереду у красивій миті початку.

Пані Олено, сьогодні я хочу розпочати наше інтерв’ю зі слів, які стали моїм першим знайомством з вами:

«Іноді достатньо одного правильного простору, щоб життя почало розгортатися» …

Розкажіть, будь ласка, як формувався ваш шлях у власному призначенні, від перших внутрішніх пошуків до того амплуа, в якому ви працюєте сьогодні, як квантовий цілитель нової епохи?

Мій шлях розпочався задовго до того, як я усвідомила його як покликання. Ще у 23 роки мене природно потягнуло до езотерики, до книг про мислення, свідомість і внутрішні закони життя — настільки, наскільки це було доступно в той час.

У моєму роді ці знання були присутні завжди. Моя бабуся ворожила на картах, була травницею. Мама також працювала з картами. Я пробувала цей інструмент, але відчула, що це не зовсім моє. Натомість почала вивчати молитви, обряди, ритуали — усе, що було пов’язане виключно з білою, світлою стороною знання, з допомогою та зціленням. Паралельно я багато читала про мислення — і саме тоді вперше глибоко усвідомила, як емоції, образи й внутрішні стани впливають на здоров’я та життя людини. Наприклад, що образа здатна руйнувати тіло і ставати причиною серйозних захворювань.

Я почала працювати насамперед із собою. У молодості я була дуже образливою, і ця внутрішня робота стала для мене життєво необхідною. Багато речей я просто знала — не пам’ятаю, звідки саме, але ці знання були в мені і супроводжували мене все життя.

Коли мені було 35 років, я потрапила до жінки-ясновидці, до якої приїжджали люди з усієї України. Черги були настільки великі, що ми чекали добу, спали в машині. Я привезла до неї брата. Під час роботи з ним я запитала, чи може вона подивитися й мене. Її відповідь стала для мене переломною: вона сказала, що в мене є родовий дар, що мій прадід був сильним знахарем, і що моє завдання — допомагати людям.

Звісно, я запитала: «Як я можу допомагати, якщо мене ніхто не вчив і нічого не передавав?» Вона відповіла дуже просто: «Починай. Усе прийде».

На той момент я працювала юристом і вирішила, що, можливо, колись — у зрілому віці — я повернуся до цього. Але життя розпорядилося інакше.

2022 рік став переломним не лише для країни, а й для мене особисто. Я пройшла дуже глибоку внутрішню кризу, стан, у якому життя буквально втрачало сенс. І з цього стану я вийшла самостійно. Саме тоді, як я зараз це розумію, мене почали вести — дуже чітко, дуже точно. Через події, зустрічі, внутрішні усвідомлення я поступово прийшла до того, щоб почати допомагати людям.

Багато років я вела блог в Instagram, і ще задовго до усвідомленої практики люди писали мені, що після спілкування зі мною, після голосових повідомлень у них змінюється стан, зникає тривога, полегшуються ситуації в житті. Дуже часто вони говорили саме про мій голос — що він заспокоює, вирівнює, ніби зцілює. Тоді я ще не до кінця розуміла, що саме відбувається.

У 2022 році я почала працювати з людьми вже свідомо: спочатку консультації, потім робота з воском та іншими інструментами. Людей було багато, але паралельно я залишалася в наймі. Страх втратити стабільність був дуже сильним.

Проте в той момент, коли я звільнилася з роботи, де заробляла близько 12 тисяч гривень, у перший же місяць мій дохід склав майже 94 тисячі. Для мене це стало дуже чітким підтвердженням: енергія, яка була стиснута, нарешті звільнилася і почала текти туди, де я була в істинному служінні.

Коли я працювала в наймі, мій фокус був лише на виживанні та грошах. Коли ж я звільнилася, в моїй голові залишилося одне — допомагати людям. І гроші почали приходити не як мета, а як природна відповідь світу.

Згодом мене привели до мого наставника, який дуже глибоко відкрив мої здібності. За ці три роки моє свідоме сприйняття реальності кардинально розширилося. Якщо раніше я працювала через інструменти, то сьогодні я працюю станом, присутністю, полем. Моє перебування поруч із людиною вже запускає зцілення — на різних рівнях.

І коли мене питають про вік, я завжди кажу: ніколи не пізно. Справжній свій шлях я розкрила лише у 47 років, пройшовши перед цим дуже складні життєві етапи. Усе це було не випадково. Це був мій шлях до себе.

Сьогодні я супроводжую людей у цьому ж напрямку — до усвідомленості, цілісності та відкриття тих здібностей, які, насправді, є в кожного з нас.

Ми живемо у час, коли стан тривоги, внутрішньої порожнечі, відчуття «я живу не своє життя» є дуже близькими для багатьох. Як, на вашу думку, людина може розпізнати момент, у якому вона втратила зв’язок із собою, і з чого варто починати шлях повернення до внутрішньої цілісності?

Це справді дуже точне й вчасне запитання. Сьогодні, якщо я дивлюся на запити людей, з якими працюю, можу сказати: втрату зв’язку з собою проживає, мабуть, кожна перша людина. У багатьох немає внутрішньої опори. І в цьому не винна ані конкретна людина, ані навіть ті події, які зараз відбуваються в нашій країні.

Нас так виховували. Так було століттями: нас не вчили відчувати себе, чути свої потреби, формувати внутрішню опору. Нас учили бути зручними, правильними, сильними зовні — але не цілісними всередині.

Як людина може зрозуміти, що вона втратила контакт із собою? Насправді це досить просто. Якщо в житті з’являються проблеми зі здоров’ям, у стосунках у родині, з партнером, з батьками чи дітьми, якщо є складнощі з фінансами, якщо внутрішній стан — це постійна тривога, панічні атаки, апатія, депресивні відчуття, якщо є відчуття застою, нерозуміння, куди йти далі, або якщо діяльність, якою людина займається, більше не приносить відчуття сенсу — це сигнали.

Іноді «ламається» одна сфера, іноді — майже всі. Люди часто описують це словами: «руйнується життя», «все зупинилося», «я не розумію, що зі мною відбувається і куди я йду». Навіть якщо присутній хоча б один із цих проявів — це вже говорить про втрату зв’язку з собою.

Ми живемо в час, коли саме через такі життєві кризи людей ведуть до усвідомленості. До повернення контакту зі своїм внутрішнім «я», до пізнання себе і формування внутрішньої опори. Тієї опори, яка не залежить від зовнішніх обставин, місця перебування чи подій навколо. Коли людина має цю внутрішню точку опори, вона може проходити будь-які процеси значно стійкіше.

З чого варто починати шлях відновлення? Мій досвід і досвід людей, з якими я працюю, показує: самостійно пройти цей шлях дуже складно. Мені самій колись було складно. І величезною підтримкою стає момент, коли людина знаходить свого провідника — наставника або фахівця — не розумом, а за внутрішнім відгуком.

Дуже часто люди, які приходять до мене, кажуть: «Я знайшла вас випадково». Але коли ми починаємо говорити глибше, стає очевидно: у цьому немає випадковості. Людей ведуть. І приходять саме ті, кому я можу допомогти на цьому етапі. Так працюють енергії.

Тому я завжди рекомендую: не залишатися в цьому стані роками. Є багато людей, які живуть у внутрішньому розриві дуже довго і вважають, що це норма. Це не норма.

Ми живемо в період глибоких змін. Змінилася сама Земля, змінилися енергії, вібрації. І сьогодні лише через усвідомленість, через відновлення зв’язку з собою, через стан Творця людина може жити справді наповненим, легким і сенсовним життям — тим, заради якого вона сюди прийшла.

Якщо ж цей зв’язок не відновлювати, внутрішній тиск і страждання з часом лише посилюватимуться. Тому повернення до себе — це вже не вибір, а необхідність нашого часу.

Коли людина усвідомлює цей внутрішній розрив між тим, як вона живе, і тим, як вона насправді себе відчуває, що, на вашу думку, є першим і найважливішим кроком до відновлення контакту з собою? З чого варто починати, щоб цей шлях не став черговою втечею, а справжнім поверненням?

Коли людина усвідомлює, що між нею справжньою і тим життям, яким вона живе, є внутрішній розрив — це вже перший і дуже важливий крок. Усвідомлення саме по собі запускає процес повернення до себе.

Але далі постає ключове питання: як почати відновлювати цей зв’язок так, щоб це було не черговою втечею, а справжнім поверненням?

Перший фундамент — чесність із собою. Дуже проста, але водночас найскладніша річ. Це питання не «як правильно», а:

куди я живу?

Куди спрямоване моє життя? Чого я насправді хочу? Якою я хочу бачити свою реальність? І чи те, що я роблю щодня, справді веде мене туди?

Ми дуже часто зраджуємо себе. Робимо те, чого не хочемо. Залишаємося там, де нам боляче або порожньо. Обираємо бути «хорошими» для інших, замість того щоб бути чесними із собою. І ця постійна внутрішня зрада повільно, але системно отруює життя — на рівні тіла, стану, стосунків і реалізації.

Другий важливий момент — відновлення балансу власної енергії. Я добре знаю це по собі: я роками роздавала свою енергію всім і всюди — роботі, людям, очікуванням — але практично не вкладала її в себе.

Коли людина починає усвідомлено ставитися до своєї енергії — куди вона її спрямовує, кому віддає, а де зливає — і водночас залишається чесною з собою, життя починає змінюватися дуже відчутно. Не миттєво, але глибоко і по-справжньому.

Тому перший крок — це не різкі рішення і не втеча від реальності.

Це чесний внутрішній діалог із собою і навчання жити з повагою до власної енергії. Саме з цього починається справжнє повернення до себе.

Якби можна було зобразити «пробудження» на полотні, якою б ви написали цю картину?

Якби пробудження можна було зобразити на полотні, для мене це був би простір світанку. Широке поле, тиша, природа, яка ще дихає нічною прохолодою, і сонце, що тільки сходить над горизонтом.

Це не різкий спалах і не щось гучне. Це м’який початок нового дня. Момент, коли світ ще чистий, прозорий, без поспіху і напруги. Коли ти просто є — і цього вже достатньо.

Для мене пробудження — це саме світанок. Коли старе вже відпущене, а нове ще тільки народжується. Коли з’являється відчуття простору, свободи і життя попереду. Тиха, красива мить початку.

Мені близька думка, що жодна трансформація не відбувається миттєво.

Що зазвичай заважає людям пройти шлях змін до кінця?

Ні одна трансформація не відбувається миттєво. І більшість людей цього не розуміє. Вони хочуть все і відразу, але так не працює. Спершу необхідно запустити процес, а далі вже йти крок за кроком.

Те, як люди проходять зміни, багато в чому залежить від підтримки та розуміння того, що відбувається. Я завжди допомагаю своїм учням проживати трансформації з довірою до процесу: пояснюю, що кожен етап значить, як його проживати, як не згоріти і не застрягти. Бо, коли люди проходять трансформацію самотужки, без провідника, часто вони не розуміють процесу, не знають, як ним користуватися, і можуть зупинитися.

Є таке висловлювання: «Людині потрібна людина». І це правда. Другий момент: навіть якщо наставник поряд, він може недостатньо підсвітити шлях або дати інструкцію. Без цього дуже легко застрягти на половині шляху, переживати сильні кризи, або відчувати, що «нічого не змінюється».

Тому я завжди наголошую: трансформації — це не тільки «отримати все відразу», це система, інструкція, керівництво для свого власного життя. Коли люди розуміють процеси, слідують інструкціям, зміни відбуваються інакше: хтось проходить їх легко, з мінімальним дискомфортом, хтось — глибше, інтенсивно, але завжди з результатом.

Головне — прийняти темп процесу і жити в довірі до нього, тоді трансформація стає природною і стійкою.

Окремо хочеться зупинитися і на темі фінансів. Чи справді внутрішні енергетичні блоки, страхи та переконання можуть напряму впливати на фінансове благополуччя?

Це мій улюблений запит! І так, це дійсно так. Я сама через це пройшла. Наші внутрішні блоки, переконання, ментальні установки і навіть емоції прямо впливають на наші гроші, бо гроші — це енергія.

Деньги приходять туди, де є довіра, відсутність зажатості і відкритість. І з ними треба вміти взаємодіяти свідомо. Я довго жила в блоках «мислення бідного» — економила, думала, що це допоможе накопичити, але це була ілюзія. Коли я позбулася цих програм і змінила своє мислення, відразу змінилося і моє відношення до грошей.

Мій досвід показує: коли я працювала тільки заради грошей, страждала, отримувала копійки і відчувала тиск — нічого не змінювалося. Але коли я переключила фокус на допомогу людям, на користь світу, гроші почали приходити по-іншому, як природний результат моєї роботи. І саме з цим я теж працюю зі своїми учнями — навчати правильно взаємодіяти з енергією грошей.

Пропоную зараз уявити, що ми з вами знаходимось десь на березі моря …І у нас є багато листівок, які ми відправимо кожній жінці на планеті. Яке б послання ви написали?

Якщо б я могла відправити кожній жінці листівку, я б написала фразу, яка стала для мене особливо важливою, майже як тату:

«Я — творець своєї реальності»

Це не просто слова. Коли людина це усвідомлює і відчуває, її життя змінюється буквально в секунду. Це потужне нагадування: ти не жертва обставин, ти здатна створювати свій світ самостійно.

«Ти — творець своєї реальності»

Це моє послання кожній жінці — щоб вона пам’ятала про свою силу, внутрішню свободу і здатність формувати життя на свій смак.

Підписатися