Ірина Цибровська: «Саме краса і рятує цей світ»
Ірина Цибровська - леді сучасності, яка усім серцем закохана у життя, засновниця бренду WoBs, власниця ордену Королеви Анни “Честь Вітчизни”, амбасадор журналу BOMOND VIP Fashion.
«Я вірю, що після війни Україна розквітне. І кожен із нас на своєму місці докладе до цього максимум зусиль. Хтось буде будувати, хтось навчати, хтось лікувати, а хтось — створювати красу. Я хочу, щоб WoBs і надалі залишався частиною цієї великої історії. І щоб одного дня мої онуки могли з гордістю сказати: наша бабуся колись створила український бренд, який вистояв, розвивався і продовжив свою історію».
Пані Ірино, понад рік тому на сторінках нашого журналу ми говорили з вами вперше. Я досі з особливим теплом згадую те інтерв’ю. Сьогодні мені хочеться присвятити нашу нову розмову красі й часу - найчеснішому критерію справжньої цінності. За цей рік змінився світ, змінилися обставини, але є речі, які час лише підсилює. Якщо озирнутися на цей відрізок шляху, що для вас сьогодні набуло зовсім іншого змісту, ніж тоді?
Дякую Вам, Олено, що знову запросили мене до розмови. Я дуже щиро постараюся відповісти на всі Ваші запитання.
Знаєте, за цей рік особисто для мене стало певним відкриттям те, що, незважаючи на всі складні обставини, у нашому професійному просторі не зменшується, а навпаки, збільшується кількість майстрів. Є попит на професію візажиста, є попит на послуги майстрів.
Я багато спілкуюся з дівчатами і бачу, що вони працюють, навчаються, розвиваються. Проводять навчальні майстер-класи, організовують чемпіонати та інші цікаві професійні заходи. І особисто мені це дуже впало в очі.
Незважаючи на важкі часи й обставини, люди хочуть бути красивими й доглянутими. Вони святкують важливі події, роблять фотосесії, створюють нові образи, навчаються чогось нового.
І, можливо, сьогодні я ще більше розумію зміст фрази, яку сказала у нашому минулому інтерв’ю: «Краса врятує світ».
Тоді це була моя віра. А сьогодні я бачу цьому багато підтверджень.
Тому що бажання бачити красу, створювати її, навчатися і розвиватися — це також про бажання жити. Про віру в те, що є завтра. Про те, що, незважаючи ні на що, людина продовжує мріяти, будувати плани і рухатися далі.
Напевно, саме це за останній рік набуло для мене ще більшого змісту. Я завжди вірила в силу краси. А сьогодні я бачу, як вона допомагає людям жити, працювати, розвиватися і не втрачати віру в майбутнє.
В одному з крайніх звернень бренду на листівці ви передали дуже красиву думку: життя людини складається з особливих моментів, які змінюють її, тоді як улюблені пензлі залишаються поруч, ніби вірні свідки цих історій. Коли Ви вперше зрозуміли, що WoBs створює для людей вже не просто професійний інструмент, а стає частиною їхніх особистих спогадів?
Дякую за запитання!
Я, як людина, яка колись придумала всю цю красиву історію під назвою WoBs, з розмов із клієнтами відкладаю в пам’яті багато цікавих історій. Мені самій дуже цікава ця тема — пензлі і люди, і як вони переплітаються між собою.
Є багато красивих історій, які дійсно надихають і залишають свій слід. Але, мабуть, повне усвідомлення цінності того, що ми робимо, прийшло до мене через болючі історії. І саме вони зараз першими приходять у думки, коли я відповідаю на це запитання.
Початок війни. Біль, хаос і повне нерозуміння, що робити далі. Ми вперше в житті почали складати тривожні валізи, щоб найнеобхідніше було поруч. І тоді я дізналася, що багато наших дівчат клали в ці валізи пензлі WoBs.
У мене є знайомі історії дівчат, які вибігали з такими валізами до сховища, а додому більше не повернулися… Коли я читала їхні повідомлення, я плакала.
Саме тоді прийшло нове усвідомлення. Пензлі для них були не просто речами і навіть не просто професійним інструментом. Це була впевненість, що в новому, невідомому житті вони зможуть знайти свій шлях. Що вони майстри, вони вміють працювати і зможуть почати спочатку, де б не опинилися.
Мабуть, саме тоді я по-справжньому зрозуміла, що ми робимо щось більше, ніж просто пензлі.
Іноді пензлі — це пам’ять про щасливі моменти. Про першу клієнтку, важливий образ, весілля, випускний, перемогу чи новий етап у житті. А іноді вони стають нагадуванням: ти майстер, ти знаєш свою справу, ти впораєшся. Де б ти не була.
І коли я думаю про це сьогодні, я розумію, наскільки багато історій можуть пам’ятати наші пензлі. Можливо, набагато більше, ніж нам здається.
Ми звикли говорити про красу як про результат. Проте з роками дедалі більше здається, що справжня краса вимірюється не моментом, а тим, як вона проходить крізь час. Чи можна сказати, що справжня цінність бренду починається саме в той момент, коли він перестає належати лише своєму засновнику і стає частиною історій інших людей?
Так! За 18 років я бачила це не один раз.
У мене з клієнтами дуже особливі стосунки. Я сама веду свої соціальні мережі, сама відповідаю на особисті повідомлення, сама працюю на виставках. Для мене дуже важливо особисто спілкуватися з майстрами, чути їхні історії, знати, чим вони живуть.
Я неодноразово чула історії про мрії. Про те, як після навчання хтось мріяв придбати саме наші пензлі. Для мене це завжди дуже зворушливо. Є багато майстрів, які досі зберігають свої найперші пензлі, тому що з ними пов’язані перші клієнти, перші перемоги, перші важливі події у професійному житті.
Зараз багато наших майстрів вимушені жити і працювати за кордоном. Але вони досі замовляють пензлі «вдома», як самі кажуть. Ми надсилаємо їх у різні країни світу.
І особливо мені припадає до душі, коли дівчата розповідають своїм клієнтам, що працюють пензлями з України, що WoBs — український бренд. А потім замовляють наші пензлі вже для своїх клієнтів і колег в інших країнах.
Це дуже зворушливо і дуже цінно особисто для мене.
Тому так, я думаю, що справжня цінність бренду починається саме тоді, коли його історія вже складається не тільки з того, що створив ти. Вона складається з історій людей, які всі ці роки були поруч. З їхніх мрій, перших кроків, перемог, змін у житті.
І тоді ти розумієш: бренд уже давно став частиною життя інших людей. І, мабуть, для засновника це одна з найбільших цінностей.
Понад рік тому ви сказали фразу, яка стала, без перебільшення, одним із лейтмотивів журналу: «Краса врятує світ». Чи згодні ви, що з часом саме краса стає своєрідною мовою, через яку людина говорить про свої цінності значно більше, ніж словами?
Так! Я більше скажу: за цей рік я ще більше в цьому переконалася.
У ці важкі для нас часи люди почали більше звертати увагу на те, що для них дійсно має цінність. Вони хочуть жити зараз і залишати красиві спогади навіть про складні часи.
Ви помітили, як багато зараз у стрічці Instagram красивих фотосесій? У студії, вдома, на природі. З родиною, з дітьми, особистих світлин. І для мене дуже важливо, що це не картинки, штучно створені програмою. Це людина для людини. Коли через фотографію передається краса душі, очей, емоцій, стан людини саме в цю мить.
Мені здається, люди почали більше цінувати моменти. Навчилися жити в реальному часі, але при цьому не втратили смак до життя.
Я бачу це і через нашу професію. Попит на послуги майстрів є! Дівчата працюють, навчаються, відвідують майстер-класи, приходять на індивідуальне навчання, беруть участь у чемпіонатах і постійно працюють над своєю майстерністю.
Для мене все це також про красу. Про бажання людини розвиватися, створювати, бачити прекрасне навколо себе і залишати його у своїй пам’яті.
Тому я й сьогодні повторю: краса рятує світ. Вона рятує, надихає і дає віру в майбутнє. Допомагає нам не втратити смак до життя і залишає красиві спогади навіть у такі важкі для нас часи.
Мені близька думка, що кожне нове місце відкриває не лише іншу частину світу, а й ще одну, досі незнану, частину власного серця. Можливо, саме тому подорожі залишаються одним із найцінніших людських скарбів. Яку роль вони відіграють у вашому житті сьогодні?
Подорож — це в першу чергу свобода. Ти як той птах, летиш кудись туди, де є те, що тебе надихає, відновлює і дає сили рухатися далі.
Для мене подорожі — це школа життя. Кожна нова подорож, нова країна, нові враження, інша мова, нові знайомства — це досвід і нові скарби у скарбничку життя. І я вважаю, що це дуже важливо.
Подорожі навчили мене ще однієї важливої речі. Людина повинна мати не тільки мрії. У першу чергу вона повинна мати бажання їх здійснювати. Для мене це найголовніше.
Можна пів життя мріяти й так і залишитися з цією недосяжною мрією. А можна намалювати свою мрію, перетворити її на мету, поставити чітку дату — і тоді це вже не просто мрія. Це план дій.
Мої подорожі навчили мене не зупинятися на тому, чого я вже досягла. Кожна нова подорож — це певний виклик самій собі, новий досвід і величезне бажання рухатися далі.
Я повертаюся з подорожей іншою. Можливо, не завжди це одразу помітно, але кожне нове місце щось залишає всередині тебе. Нові думки, нові бажання, нові мрії.
Тому сьогодні подорожі для мене — це не просто побачити нову країну. Це свобода, натхнення, досвід і рух. Рух до нових мрій і до самої себе.
Людина, яка багато років створює красу для інших, мені здається, неминуче приходить до іншого розуміння власного життя. Чи є сьогодні речі, які ви свідомо перестали вимірювати досягненнями, натомість почали оцінювати внутрішнім відчуттям гармонії?
Дякую за це запитання.
Знаєте, останнім часом я сама собі часто ставлю саме це питання.
Мені вже далеко не 18 і навіть не 25. І з кожним роком починаєш по-іншому дивитися на свій вік і краще розуміти, що для тебе насправді має цінність.
Час, який неможливо повернути, ковід, війна, яка триває вже роками… Ми давно живемо не так, як жили раніше. За цей час ми багато всього пережили, багато переоцінили і самі змінилися.
Ціна і цінність сьогодні для мене мають зовсім інше значення.
Але незмінним залишається одне — моя родина. Вона завжди була і залишається для мене на першому місці.
Сьогодні час, проведений разом, спілкування, спільні моменти і спогади мають для мене набагато більшу цінність, ніж будь-які питання в бізнесі чи чергові досягнення.
У житті можна змінити дуже багато. Можна змінити місто, країну, розпочати нову справу, вивчити іншу мову, почати все спочатку. Але неможливо повернути час і прожити ще раз втрачені роки.
Тому сьогодні для мене гармонія в родині, почуття, які вдалося зберегти через роки, любов і бажання бути разом — це найбільший скарб.
Його не можна купити. І якщо втратити, не завжди можна повернути навіть за всі гроші світу.
Мабуть, сьогодні я саме так вимірюю своє життя. Не тільки тим, чого я досягла, а й тим, кого люблю, хто поруч зі мною і з ким я хочу розділяти свій час.
У непрості часи особливо гостро відчувається цінність тих, хто продовжує створювати. Адже кожен український бренд сьогодні, кожна особистість - це історія про віру і майбутнє. Якою Ви бачите роль власної справи у майбутньому нашої чарівної України?
Знаєте, зовсім нещодавно у мене з онукою стався цікавий випадок.
Вона фотографувала різні предмети, надсилала фотографії і спілкувалася зі штучним інтелектом. Потім сфотографувала коробку з логотипом нашого бренду і так само запитала: «Що це?»
У відповідь отримала багато інформації про WoBs. Вона сиділа, з цікавістю все читала, а потім підійшла до мене і каже: «Бабуся, подивись, тут про тебе стільки написано! Написано, що саме ти багато років тому вигадала це слово!»
Я слухала її, а перед моїми очима ніби пройшли всі 18 років.
Саме в той момент я ще раз усвідомила, що те, що колись починалося просто з моєї ідеї і великого бажання щось створити, сьогодні вже стало історією. І ця історія має продовження.
Я щиро вірю, що ці важкі часи закінчаться. Вірю, що наша професія буде розвиватися далі, що українські майстри будуть працювати, навчатися, створювати красу, а українські бренди — рости й ставати відомими далеко за межами нашої країни.
За цей час ми всі дуже змінилися. Навіть конкуренція сьогодні для мене має зовсім інше значення. Були моменти, коли люди, які мали подібну справу, через обстріли втрачали все. І тоді ми просто подавали руку допомоги.
Цей час показав, що людяність набагато важливіша за конкуренцію і багато інших речей, яким раніше ми, можливо, надавали надто великого значення.
Я вірю, що після війни Україна розквітне. І кожен із нас на своєму місці докладе до цього максимум зусиль. Хтось буде будувати, хтось навчати, хтось лікувати, а хтось — створювати красу.
Я хочу, щоб WoBs і надалі залишався частиною цієї великої історії. І щоб одного дня мої онуки могли з гордістю сказати: наша бабуся колись створила український бренд, який вистояв, розвивався і продовжив свою історію.
Я й досі вірю: краса рятує світ. Краса надихає на зміни, дає сили й бажання жити далі. А сьогодні для України це теж дуже важливо.
